Адвокат Морозов (судовий захист)
Стягнення пайової участі замовника будівництва
об`єктів, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на
01.01.2020 не були введені в експлуатацію
24 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 911/1654/24 (ЄДРСРУ № 128346910) досліджував
питання щодо стягнення пайової участі замовника будівництва об`єктів, зведення
яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені
в експлуатацію.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 (в межах якої
також розглядався позов Прокурора в інтересах держави в особі Міськради про
стягнення грошових коштів пайової участі за відсутності укладеного між
сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного
пункту) Верховний Суд виснував, що відсутність
укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного
пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, при
цьому таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта
в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути
лише щодо їх розміру.
Набуття чинності 01.01.2020 Законом № 132-IX, яким
статтю 40 Закону № 3038-VI виключено, також не скасовує обов`язку по сплаті пайової участі у створенні і
розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від
14.12.2021 у справі №643/21744/19
зазначила таке: "…За змістом Закону України "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності
в Україні" та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у
замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого
самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури
населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх
виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти
цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними
чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім
випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо
цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного
законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства
застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним
чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання
суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття
чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права
передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а
також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що
виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання
чинності новою нормою права.
Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними
суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування
нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих
відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у
подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини
повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після
втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання
містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року)
визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної
ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для
створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється
будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.
Аналіз правової природи цих правовідносин дає підстави
для висновку, що з моменту завершення будівництва та прийняття
новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а
тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України
"Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та
перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в
Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів,
які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати
участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись
положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї
норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини
виникли та тривають".
У означеній вище постанові Велика Палата Верховного
Суду, розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури
населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, також
зауважила, що:
"- з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону
України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала
обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь
у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних
прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового
акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не
дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час
здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення
було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про
участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для
задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти
договір або визнати договір укладеним;
- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання
договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права
органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури
населеного пункту є порушеними і в
органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів,
обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має
виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за
рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити
як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже,
зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212
Цивільного кодексу України;
- у разі порушення зобов`язання з боку замовника
будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до
внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва
укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з
позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових
коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення
порушеного права органу місцевого самоврядування".
Верховний Суд у своїх постановах (від 22.05.2025 у
справі № 910/6176/24,
від 20.05.2025 у справі №
915/476/24, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, тощо) неодноразово зазначав про те, що
передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок
пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у
попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію,
а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого
самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відсутність звернення замовника будівництва з
відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта
будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II
«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»
та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого
самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів
із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Встановивши, що замовник будівництва до Міськради із
заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не
звертався, та, як наслідок, грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем, як
замовником будівництва не сплачувались, суди дійшли обґрунтованого висновку про
порушення останнім норми статті 40 Закону № 3038-VI.
Застосувавши абзац другий пункту 2 розділу II
Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX, який визначив обов`язок (за
винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування
замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі
(коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття
такого об`єкта в експлуатацію та висновки Великої Палати Верховного Суду у
постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 свідчить
про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених
безпідставно збережених коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Наведене правозастосування положень абзац другий пункту
2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX у повній мірі
узгоджується та відповідає сталому і послідовному висновку Верховного Суду у
вирішенні спорів щодо стягнення пайової участі замовника будівництва об`єктів,
зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не
були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між
замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені
та/або об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
ВИСНОВОК: Замовник будівництва (навіть за відсутності укладеного договору)
зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно
збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного
кодексу України, частина 1 якої передбачає, що особа, яка набула майно або
зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої
правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути
потерпілому це майно.
Матеріал
по темі: «Зобов’язання забудовника укласти договір про пайову участь у інфраструктурі міста»
Теги: реконструкція об’єкту, будівля, будівництво,
забудова, договір пайової участі, міська рада, пайові внески, ДАБІ,
архітектурна інспекція, інфраструктура міста, містобудівна діяльність, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар