Адвокат Морозов (судовий захист)
Приймаючи
рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен
здійснювати повний аналіз господарської операцій на предмет їх реальності
11 квітня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 500/4244/22,
адміністративне провадження № К/990/29006/23
(ЄДРСРУ № 118305683) досліджував питання щодо відмови у реєстрації
податкової накладної у ЄРПН з підстав нереальності господарської операції.
За змістом
пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку
та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд
за результатами аналізу норм діючого законодавства у постановах, зокрема, але
не виключно, від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов
висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік
підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у
реєстрації податкових накладних.
При цьому, як
підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік
документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального
рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної /
розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є
вичерпним.
Здійснення
моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування
критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на
убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що
не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку
копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення
моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових
перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого
органу.
Суб`єкти
владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права
платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг
документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою
усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції
за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої
в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та
залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами
господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями
законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за
результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору),
наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній,
можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є
ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною
квитанцією.
У постанові від
3 листопада 2021 року у справі №
360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520
зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на
підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить
від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки
ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком,
відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не
довільно, на власний розсуд.
Верховний Суд
неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що договір не є первинним
документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів,
зобов`язань та капіталу. Підписання договору лише свідчить про наміри двох
суб`єктів господарювання здійснити певні дії щодо товарів, робіт чи послуг. В
той час як видаткова накладна є первинним документом, вона підтверджує
передачу матеріалів, сировини, палива, товарів, необоротних активів тощо від
продавця до покупця.
Крім того,
договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій формі,
(за виключенням тих видів товару, для договору купівлі-продажу законом
встановлена обов`язкова письмова форма), а тому ненадання цього документу
контролюючому органу для підтвердження інформації, зазначеної у податковій
накладній, не є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в її
реєстрації, оскільки податковий орган має в першу чергу враховувати первинні
документи, які відображають сутність та зміст господарської операції та стали
підставою для складання податкової накладної.
(!!!) Приймаючи
рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен
здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх
реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена
лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави
та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності
зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та
товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його
контрагентом.
Можливість же
надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження
правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від
чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня
ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової
накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Надіслані
позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів
відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були
достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової
накладної.
У постанові від
21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18
Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні
вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у
разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної)
мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід
продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по
справі №460/8040/20,
у якій суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність
документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової
накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні
обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням
відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка
тим документам, що фактично подано платником податку.
ВИСНОВОК: Отже,
приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не
повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх
реальності, оскільки змістовна оцінка господарської операції, та будь-яких
суперечностей в частині її «реальності» - може бути проведена лише за
результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення
якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Матеріал по
темі: «Зменшення розміру штрафних санкцій за
несвоєчасну реєстрацію податкових накладних»
Теги: податкова
накладна, несвоєчасна реєстрація податкової накладної, звільнення від
відповідальності, граничний строк реєстрації, налоговая накладная, регистрация
налоговых накладных, судебная практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар