02
жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
160/7524/18, адміністративне провадження №К/9901/16335/19 (ЄДРСРУ №
84703304) досліджував питання щодо оскарження нормативно-правового акту,
зокрема процесуальних строків.
Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий
уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі
та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання
суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і
розрахований на неодноразове застосування.
Тобто,
нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень,
який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання
однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове
застосування.
В
контексті вимог частини другої статті 264 КАС України позивач, звертаючись до
суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, має обґрунтувати не
лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав,
свобод, інтересів.
Відповідно
до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний
Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011
підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту
кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи
бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно
неможливості відмови у правосудді.
У
цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої
суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив
бездіяльність, має право на захист.
Згідно
з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства
є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері
публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку
суб`єктів владних повноважень.
Відповідно
до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку,
встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає,
що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її
права, свободи або законні інтереси.
Відповідно
до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов
може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,
встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до
адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи
встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше,
обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для
оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон
передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений
статтею 264 КАС України.
Відповідно
змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд
адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та
розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної
Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної
сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних
повноважень.
Частиною
другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно -
правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є
суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно
до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути
оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.
Приймаючи
до уваги той факт, що дія нормативно-правового акту мала вплив на права та
обов`язки осіб, на яких поширювалася його дія, як на дату набрання чинності
актом, так і упродовж перспективної дії цього документа. Суб`єкт правовідносин,
до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей
нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за
наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як
відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли
нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини,
внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.
Враховуючи
викладене, Верховний Суд дійшов висновку що у разі, коли суб`єкт правовідносин
оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати
набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування
на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною
заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як
здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС
України, оскільки вимога про порушення права триваючою дією чинного
нормативно-правового акту, яка для суб`єкта правовідносин є реальною,
актуальною, об`єктивно обґрунтованою хоча б на етапі звернення до суду про його
оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення
за захистом порушеного права.
Обчислюючи
строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження
нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:
-
багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність)
нормативно-правового акту;
-
дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються
нормативно-правовим актом;
-
дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач)
дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів;
-
чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси
особи (позивача);
-
чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються
нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;
-
коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються
нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.
Аналогічна
правова позиція щодо строків оскарження нормативно-правових актів викладена,
зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/22472/15 (адміністративне провадження №
К/9901/27290/18), від 12.03.2019 у справі №
712/8985/17 (адміністративне провадження №К/9901/49333/18), від
18.07.2019 у справі № 826/16725/17
(адміністративне провадження № К/9901/66655/18).
ВИСНОВОК: Строк, встановлений частиною третьою
статті 264 КАС України є присічним, оскільки спеціальна норма пов`язує строк
звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акта не з моментом, коли
особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене таким актом право, а із
строком (періодом) чинності такого нормативно-правового акта, отже строк оскарження нормативно-правового акта
обмежено тільки строком його чинності.
Теги: строк оскарження
нормативно-правового акту, присічний строк, рішення ради, рішення суб’єкта
владних повноважень, оскарження НПА, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар