Адвокат Морозов (судовий захист)
Недійсність договору фінансового лізингу автомобіля в
контексті захисту прав споживачів.
22.11.2017 р. судова палата у цивільних правах Верховного Суду
України в контексті справи №6-428цс17 досліджувала
питання щодо неоднакового застосування норм матеріального права, а саме Закону
України «Про захист прав споживачів».
Необхідно вказати, що суд врахував правовий висновок, викладений у
постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа №
6-2766цс15, ЄДРСРУ 54513238) та 11 травня 2016
року (справа № 6-65цс16, ЄДРСРУ №
57787457) щодо несправедливості умов укладеного договору в рамках захисту прав
споживачів.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою
та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом
(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається.
(!!!) Відносини,
що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями
ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про
фінансовий лізинг».
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить
самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права
споживача.
Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого
положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може
бути визнане недійсним або змінене, а не сам договір.
У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення
підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина
шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Визначення поняття «несправедливі
умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього
Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний
дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
ВАЖЛИВО: Аналізуючи норму
статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що
умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак:
по-перше, вони порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті
3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного
дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди
споживачеві.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону
України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: 1)
виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця,
виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи
неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних
зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати
та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
2) встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги
обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю
(виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у
разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця,
виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 –
4); 3) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку
змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у
договорі (пункт 11); 4) визначення ціни товару на момент його поставки
споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати
ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни
порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
Аналогічна Правова позиція Верховного Суду України висловлена у
справі №6-330цс16 від
08.06.2016 р. (№ в ЄДРСРУ 58275279).
За змістом частини п’ятої статті 11 Закону України «Про захист
прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту
застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах,
зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за
договором, крім відсоткової ставки.
ВАЖЛИВО: Аналіз цих
норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про
фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати
за дострокове його погашення.
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору
непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був
здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність
перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності,
справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в
експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору
лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед
лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу
(поставки) предмета договору лізингу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність
з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане
залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише
фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів
у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 цього Закону).
(!!!) Відповідно
до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею
без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору
лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням
особливостей, установлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з
лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про
договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
ВИСНОВОК: Виходячи з
аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю
правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та
купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно
до статті 628 ЦК України.
Окрім цього, 18.01.2017 р. Верховний суд України, розглядаючи
справу № 6-648цс16 та
усуваючи розбіжності щодо відповідності умовам діючого законодавства договорів
фінансового лізингу автомобіля, висловив правову позицію, суть якої полягає в
тому, що по-перше: 1) договір найму транспортного засобу укладається у
письмовій формі; 2) договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи
підлягає нотаріальному посвідченню; по-друге: договір фінансового лізингу із
споживачем повинен виключати несправедливими умови і не допускати істотний
дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу; по-третє: договір
фінансового лізингу зі споживачем, мають право укладати лише фінансові установи
і лише після отримання відповідної ліцензії, а за недотримання вищевказаних
умов - договір фінансового лізингу є нікчемним або може бути визнаний судом
недійсним.
Теги: лізинг, договір фінансового лізингу, транспортний засіб в
лізинг, автомобиль в лизинг, споживач, недійсність договору, ТЗ, несправедливі
умови договору, захист прав споживачів, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар