Підвищена процентна ставка за користування кредитом понад
встановлений строк та застосування строків позовної давності.
18.10.2017 р. Верховний суд України в контексті справи №6-1964цс16 досліджував питання неоднакового застосування судом
касаційної інстанції статті 549 (неустойка, штраф, пеня як вид
забезпечення зобов’язання) та статей 256-259 ЦК України щодо застосування
судами строків загальної та спеціальної позовної давності.
Суд вказав що до відносин за кредитним договором застосовуються
положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим
параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частинами першою і другою статті 1054 ЦК України за
кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та
сплатити проценти.
Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові
кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій
кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому
позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша
статті 1049 ЦК України).
(!!!) Зі змісту наведених норм випливає висновок, що
зобов’язання з кредитного договору передбачає єдиний обов’язок боржника
повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування
кредитом.
При цьому однією
з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути
узгоджена в договорі, є
сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит.
Відповідно до частини третьої статті 213 цього Кодексу при
тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту
правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері
відносин значення термінів.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як
вид забезпечення зобов’язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник
повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Виконання
зобов’язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою,
притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути
встановленні інші види забезпечення виконання зобов’язань.
Неустойка має
безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов’язання. За допомогою
неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що
підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту
невиконання чи неналежного виконання зобов’язання боржником, трансформуючись у
такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
В даному випадку підвищення процентної ставки відбувається
внаслідок порушення зобов’язань, зокрема користування кредитом понад
встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов’язали з
певною подією – неповерненням кредитних коштів у встановлений у договорі строк.
Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення
зобов’язань за договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням
кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику – це ймовірна
можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку
йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.
ВАЖЛИВО: Оскільки сторони не визначили зазначені проценти як
відсотки від суми невиконаного, або неналежно виконаного, або несвоєчасно
виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, то
правова природа таких відсотків не може тлумачитись як неустойка (штраф, пеня).
Разом з тим законодавством не заборонено встановлювати інші види
забезпечення виконання зобов’язань, підстави сплати, правова форма та
розмір яких визначаються договором або законом, а тому встановлення в
договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад
визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов’язань за цим
договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству.
ВИСНОВОК 1: підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з
договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі
строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих
на себе зобов’язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки.
Однак, на мій суб’єктивний погляд підвищена процентна ставка за
користування кредитом понад встановлений строк за своєю правовою природою
фактично є санкцією за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором,
тобто відноситься до неустойки, і не є платою за користування кредитними
коштами.
При цьому слід враховувати, що згідно роз'яснень, що
містяться в п.27 Постанови №5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року
«Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що
виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК
України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за
заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути
застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК,
які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті
згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають
зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є
платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами
основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК
можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан
сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси
сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для
позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Положення статті 616 ЦК України передбачають право суду за
певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Тобто, зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не
сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі
вказаної норми закону змінити не може.
Більше того, несправедливими є положення договору про споживчий
кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати споживачем
непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі
невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких
положень недійсними.
Стосовно позовної давності.
Суд вказав, що відповідно до статті 257 ЦК України загальна
позовна давність установлюється тривалістю у три роки і застосовується до вимог
кредитора за основним зобов’язанням. Для забезпечувального зобов’язання,
зокрема у вигляді сплати неустойки, застосовується позовна давність в один рік
(пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Щодо інших видів
забезпечувальних зобов’язань, установлених у договорі, таке обмеження не
передбачено.
Отже, банк мав право на звернення до суду з позовом про
стягнення заборгованості за підвищеною відсотковою ставкою в межах загального
строку позовної давності – трьох років (стаття 257 ЦК України) з дня виникнення
такого права.
Таким чином, у даному випадку відповідно до умов укладеного між
сторонами кредитного договору для визначення позовної давності щодо сплати
підвищених процентів за прострочення повернення чергового щомісячного платежу
не можуть застосовуватися правила, визначені законом для неустойки.
ВИСНОВОК 2: виходячи зі змісту наведених норм Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підвищена
процентна ставка за порушення виконання зобов’язання не вважається неустойкою і
до таких вимог застосовується загальна позовна давність у три роки.
Правова природа підвищеної процентної ставки, визначеної у
договорі, дає підстави для висновку про те, що нарахування підвищеної
відсоткової ставки можливе лише після настання строку погашення чергового
щомісячного платежу за умови прострочення такої сплати і не може
застосовуватись одночасно з нарахуванням звичайної відсоткової ставки за
користування кредитом.
Теги: підвищена процентна ставка, кредитні кошти, проценти, штраф,
пеня, санкції, неповернення кредиту, позовна давність, захист прав споживачів,
три роки, судовий збір, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар