Адвокат Морозов (судовий захист)
Якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в
установлені законодавством строки, майно такого платника податків передається у
податкову заставу.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16
ПКУ платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у
розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
У разі коли платник податків не сплачує
узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки,
майно такого платника податків передається у податкову заставу.
Згідно п.89.1 ст.89 ПК України право
податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу у разі несплати у
строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно
визначеної контролюючим органом.
Право податкової застави поширюється на
будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності
(господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого
права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника
податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше
майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2
ст.89 ПКУ).
Згідно пункту 89.3 статті 89
Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави,
оформлюється актом опису.
Джерелами погашення податкового боргу
платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням
обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт
87.2 статті 87 ПК).
За правилами пункту 89.2 статті 89 ПК
право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке
перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні)
у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі
податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше
майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Однак право податкової застави не
поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 глави 9
розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням
відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові
доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за
цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад
іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом
зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Право
податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу
платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (п.10 та п. 11 Наказу МінФіна від 16.06.2017 р. № 586 «Про затвердження
Порядку застосування податкової застави контролюючими органами»).
При цьому відповідно до пункту 89.5
статті 89 ПК у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його
балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави
поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у
майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
З урахуванням зазначених вище положень
ПК 24.10.2017 р. Верховний суд України в рамках справи № 21-553а17 вказав, що аби платнику податку
реалізувати своє право на податкову заставу, майно має бути наявним, перебувати
у його власності, а балансова вартість такого майна повинна відповідати сумі
податкового боргу платника податків, крім випадків, за яких майно не може бути
використане як джерело погашення податкового боргу платника податків,
передбачених пунктом 87.3 статті 87 ПК.
Більше того, у листі ДФС від 11.11.2016
р. №11967/К/99-99-17-01-14 передбачено, що платник податків
зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо
інше не передбачено законом.
Відчужувати майно, що перебуває у
податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу (п.92.1
ст.92 ПКУ).
У разі відчуження або оренди (лізингу)
майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого
органу зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої
вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою
контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.
У разі здійснення операцій з майном,
яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу
платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПКУ).
Відповідно до вимог ст.124 ПКУ за
відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без
попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є
обов’язковим згідно з ПКУ, тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартості
відчуженого майна.
Крім того, у разі коли платник податків
порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі,
контролюючий орган може застосувати до такого платника податків
адміністративний арешт майна відповідно до статті 94 ПКУ.
Кримінальна відповідальність за
незаконні дії із заставним майном або майном, яке описано, встановлена статтею
388 Кримінального кодексу України.
Згідно п. 93.1. ст. 93 ПКУ майно
платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання
контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в
установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу
безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про
припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з
питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного
органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень
щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних
санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового
оскарження.
Окремо необхідно вказати, що підставою
для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її
виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що
засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5
пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2 ст. 93 ПКУ України).
Теги: податкова застава, податковий борг,
відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт
майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар