Адвокат Морозов (судовий захист)
Запобігання та врегулювання конфлікту
інтересів: межі відповідальності та рекомендації НАЗК.
Методичні рекомендації з питань
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб,
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та
прирівняних до них осіб, затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання
корупції від 14 липня 2016 року за № 2 встановлюють, що КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ — це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами
державної посадової особи, за якого її приватні інтереси котрі, випливають з її
положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання
цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.
Іншими словами, конфлікт
інтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи
свої обов'язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і
не обов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення
неправомірного діяння, але здатний до
цього призвести.
ВАЖЛИВО: При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи
матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму
особисту вигоду, в тому числі неправомірну.
Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов'язаний із цілком
правомірними діями службовця як приватної особи, його належністю до громадських
організацій, сімейними інтересами тощо, за умови, що ці інтереси здатні з
певною вірогідністю реально спричинити неналежний вплив на виконання цією
службовою особою своїх службових повноважень.
Необхідно вказати, що Законом України «Про запобігання корупції»
(далі - Закон) передбачено нові визначення термінів «приватний інтерес»,
«реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів».
Так за визначенням абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено,
що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи
приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи
представницькі повноваження, що
може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею
рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених
повноважень.
Реальний конфлікт інтересів -
суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими
повноваженнями, що
впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень,
або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень
(абз.12 ч.1 ст. 1 Закону).
В свою чергу, абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону вказує, що приватний
інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі
зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками
з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з
членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших
організаціях.
Розділом V Закону присвячений запобіганню та врегулюванню
конфлікту інтересів, де серед іншого передбачено наступне, що особи, зазначені
у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального,
потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту,
коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи
потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку
перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього
керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший
визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень
у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального
конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного
конфлікту інтересів.
Особливу увагу слід звернути на ч.2 ст. 28 Закону, яка
передбачає, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування, не
можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до
прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь
своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Між тим, у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї
конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до
територіального органу Національного агентства, а якщо особа отримала
підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від
відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням
пізніше було виявлено конфлікт інтересів (ч.5 та ч. 6 ст. 28 Закону).
За порушення законодавства про конфлікт інтересів та інших
обмежень щодо запобігання корупції передбачена кримінальна (стаття
364. Зловживання владою або службовим становищем; стаття 364-1. Зловживання
повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від
організаційно-правової форми; стаття 366. Службове підроблення; стаття 366-1.
Декларування недостовірної інформації; стаття 367. Службова недбалість; стаття
368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди
службовою особою; стаття 368-2. Незаконне збагачення; стаття 368-3. Підкуп
службової особи юридичної особи приватного права незалежно від
організаційно-правової форми; стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання
неправомірної вигоди службовій особі; стаття 369-2. Зловживання впливом; стаття
370. Провокація підкупу), адміністративна (стаття
172—4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами
діяльності; стаття 172—5. Порушення встановлених законом обмежень щодо
одержання подарунків; стаття 172—6. Порушення вимог фінансового контролю;
стаття 172—7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту
інтересів; стаття 172—8. Незаконне використання інформації, що стала відома
особі у зв’язку з виконанням службових повноважень, стаття 188-46.
Невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань
запобігання корупції ), цивільно-правова (відшкодування
матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України) та дисциплінарна відповідальність (неповідомлення
про потенційний або реальний конфлікт інтересів за умови не притягнення судом
до відповідальності ) у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 65
Закону).
Між тим, ч. 2 ст. 65 Закону вказує, що особа, яка вчинила
корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак
судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю,
пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або
такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до
дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
P.s. Стосовно судового процесу необхідно вказати, що рішенням
Ради суддів України №75 від 04 листопада 2016 року "Про роз'яснення
щодо наявності конфлікту інтересів" роз’яснено, якщо при виникненні
конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36)
під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних,
господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні
правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею
інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками
розкриття інформації відвід не заявлено – конфлікт інтересів вважається
врегульованим.
P.s.s. НАЗК розпочинає інформаційну кампанію з роз’яснення
законодавства про конфлікт інтересів «Конфлікт інтересів: треба знати!» (див.
на офіційному сайті НАЗК або читай Рішення НАЗК від 29.09.2017 р. №839 «Про
затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту
інтересів»).
Теги: запобігання корупції, конфлікт інтересів, потенційний
конфлікт інтересів, реальний конфлікт інтересів, приватний інтерес,
відповідальність за корупційні правопорушення, НАБУ, НАЗК, САП, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар