ВСУ: початок
перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із
заявою про захист державних інтересів. Порядок обчислення строків позовної
давності.
19.04.2017 р. Верховний суд України
розглядаючи справу № 6-2376цс16 досліджував
питання щодо початку відліку строків позовної давності, як у випадку
пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі
пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою.
У наданих для порівняння постановах
Верховного Суду України містяться такі висновки:
- для правильного застосування частини
першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності
має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а
й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (29
жовтня 2014 року № 6-152цс14);
- прокурор здійснює представництво
органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону
(процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу
позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про
захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна
України, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення
строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в
інтересах якої прокурор звертається до суду, зокрема Фонду державного майна
України (25 березня 2015 року № 3-21гс15);
- положення закону про початок перебігу
позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про
захист державних інтересів (23 грудня 2014 року № 3-194гс14, 22 квітня 2015 року № 3-54гс15, 1 липня 2015 року № 6-178цс15; 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15);
- з огляду на статус держави та її
органів як суб’єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої
статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред’являються
від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного
незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється
положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі
частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається
від дня, коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень
довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (16
вересня 2015 року № 6-68цс15; 8 червня 2016 року № 6-3029цс15 та № 6-3089цс15).
Таким чином, усуваючи невідповідність
Верховний суд України виходив з нижчевикладеного.
Частиною другою статті 2 ЦК України
передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно
зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та
обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої
законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих
відносин.
За частиною другою статті 3 ЦПК України у
випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким
надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи
суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на
яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів
держави у випадках, визначених законом.
Статтею 45 ЦПК України передбачено, що
прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві
самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує
необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
(!!!) У разі відсутності такого органу
або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає
про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Верховний суд України в рішенні від
03.02.2016 року по справі № 6-75цс15 зазначив, що
можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту
цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа,
маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом
спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відповідно до статті 256 ЦК України
позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність
установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті
267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною
у спорі, є підставою для відмови в позові.
Загальним правилом, закріпленим у
частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності
починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення
свого права або про особу, яка його порушила.
ВАЖЛИВО: За змістом статей
256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред’явлення позову як
безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які
уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи –
носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред’явлення
позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в
інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності
обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла
довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Більше того, позивач, при зверненні із
позовною заявою до суду, повинен обґрунтувати та надати відповідні докази, які
чітко вкажуть на час з якого останньому стало відомо про порушення його права (Постанова Верховного суду України
від 29 жовтня 2014 р. у справі №6-152цс14 та від 03.02.2016 р справа № 6-75цс15).
ВИСНОВОК: Таким чином,
положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на
звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (постанови Верховного Суду України від
27.05.2014 №3-23гс1420, від 02.09.2014 № 3-82гс1421, від 23.12.2014 №3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 №3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).
ЄСПЛ також наголошує, що
повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки
виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий
негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин,
що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим
у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Теги: процесуальні
строки, поновлення процесуальних строків, дискреційні повноваження, клопотання
про поновлення строків, позовна заява, апеляційна скарга, судове рішення,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар