четверг, 7 апреля 2016 г.

Верховний суд: спосіб виведення іпотечного майна із застави банку.

Особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»

До такого правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 30 березня 2016 року по справі № 6-2684цс15.

Фабула справи: ФОП отримує кредит в Банку і в рамках забезпечення виконання зобов’язань, надає останньому квартиру в іпотеку.
Надалі, ФОП переходить в процедуру банкрутства (в рамках ліквідаційної процедури знімаються всі арешти та заборони), а заставна квартира реалізується і вже потім перепродається третім особам.
Наслідки: Таким чином, цілком легально, Банк втрачає заставне майно, а боржник (ФОП) звільнюється від іпотечних зобов’язань.

Правове обґрунтування ВСУ:
Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна. Відповідно до статті 28 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон № 2343-XII.

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2343-XII  провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону № 2343-XII.

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положення Закону № 2343-XII  не передбачають.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону № 898-IV.

Окрему увагу необхідно звернути на те, що ВСУ вказує, що дії ліквідатора можуть бути оскаржені, а отже єдиним правомірним засобом захисту інтересів Банку було б оскарження дій ліквідатора (ліквідаційної комісії) щодо віднесення іпотечної квартири до ліквідаційної маси і це питання підлягало вирішенню в порядку, визначеному Законом № 2343-XII.

Комментариев нет:

Отправить комментарий