Правила добросусідства: огорожа, затемнення, шум, запахи, затінення…

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Усунення перешкод у здійсненні права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову 

01 грудня2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 161/9054/20, провадження № 61-7326св21 (ЄДРСРУ № 101913123) досліджував питання щодо правил добросусідства: огорожа, затемнення, затінення, знесення. 

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним. 

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). 

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. 

Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. 

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів. 

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належить до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про благоустрій населених пунктів». 

Відповідно до пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх земельних ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. 

Відповідно до положень пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. 

Крім того, нормами ст. 41 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду. 

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. З урахуванням загальних принципів, передбачених практикою ЄСПЛ, слід зауважити, якщо в Конвенції прямо не визнається право на здорове та спокійне середовище для життя, то у випадках, коли людина безпосередньо і серйозно стурбована незручностями, спричиненими іншими особами (поведінка сусідів, функціонування промислових об`єктів тощо), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Порушення права на повагу до житла не обмежується конкретними фізичними порушення, такими як несанкціоноване проникнення в будинок особи, а також включає такі посягання, які не є конкретними чи фізичними, наприклад, шум, запахи або інші форми втручання. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися зручностями свого житла. Такі порушення слід розглядати не лише в аспекті права особи на матеріальний об`єкт/простір, але і як право на отримання задоволення від користування таким об`єктом. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла слід визначити чи досягнули незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення для втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від всіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки. 

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 598/1708/18 провадження № 61-1529св19. 

Згідно зі ст. 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. 

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені положеннями цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.       

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. ч. 1-5 ст. 319 Цивільного кодексу України). 

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. 

Згідно з п. 9 ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. 

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів. 

ВИСНОВОК: Добросусідство найважливіший аспект життя людини в соціумі, і у разі порушення норм співіснування дієвим механізмом захисту є звернення до суду, але така категорія справ потребує проведення судової будівельно-технічної експертизи, якщо за її результатами буде встановлено порушення, то тоді є шанси для задоволення позову, але якщо забудова йде відповідно до ДБН, то виграти такий спір буде дуже проблематично.

 

 

Матеріал по темі: «Правомірність знесення нерухомості збудованої без відповідного проекту»

 

 

 

Теги: правила добросусідства, огорожа, затемнення, шум, запахи, затінення, усунення перешкод, користування майном, негаторний позов, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Усунення перешкод у користуванні житлом: обов’язок доказування

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Подання позову до суду про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та обов’язок спростування

18 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 727/8103/23, провадження № 61-4995св24 (ЄДРСРУ № 123081877) досліджував питання щодо усунення перешкод у користуванні житлом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається  в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини  і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (стаття 358 ЦК України).

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада  2023 року у справі № 397/355/22 (провадження № 61-12938св23).

Також у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №553/1602/21 Верховний Суд вказав на те, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, від 28 квітня 2022 року у справі  № 334/815/21, від 17 липня 2024 року у справі № 752/7267/21, від 21 серпня 2024 року у справі № 344/5006/16-ц (ЄДРСРУ № 121204502).

Верховний Суд у Постанові від 06.02.2023 року у справі № 607/22941/21 зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-1500цс15 зазначено, що ст.358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 363/928/16, від 26.05.2021 року у справі № 750/11539/18, від 12.08.2021 року у справі № 644/5579/19, від 08.09.2021 року у справі № 761/44705/19, від 15.09.2021 року у справі № 719/637/20.

ВИСНОВОК: Таким чином, саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод, а отже саме відповідач повинен спростувати доводи позивача з приводу порушення його права на володіння та користування часткою у спірному майні.

 

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Усунення перешкод у користуванні проїздом»

 

 

 

 

 

Теги: усунення перешкод, користування майном, вселення співвласника, нерухомість, частки, право власності, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов