Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: відмова АМК
в розгляді справи, оформлена листом є актом індивідуальної дії, що може бути
оскаржений в судовому порядку. Дискреційні повноваження.
30
вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи №
910/23375/17 (ЄДРСРУ № 84665462) досліджував питання дискреційних
повноважень Антимонопольного комітету України та правову можливість оскарження
листів останнього про відмову в порушені справи.
Суть справи: Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх
інстанцій виходили, зокрема, з того, що статтею 60 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" передбачено право на оскарження саме
рішень Комітету по суті, проте не передбачено можливості оскарження до
господарського суду окремих листів, тому оскарження Товариством відмови АМК,
викладеної в листі, не може вважатися належним способом захисту порушеного
права, рішення за якою здатне було б відновити такі права Товариства.
Проте,
Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій,
викладені у рішенні та постанові передчасними, з таких підстав.
Згідно
зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"
Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є
забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у
сфері державних закупівель.
Статті
7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"
закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені
законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і
справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має
повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків
стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду
справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.
Відповідно
до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19
квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про
захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді
справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Відповідно
до абзацу другого частини другої статті 39 Законом України "Про
захист економічної конкуренції" заявником є особа, яка подала заяву,
подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Товариство
звернулося до АМК із заявою про порушення, тобто є заявником у розумінні
приписів статті 39 Закону "Про захист економічної конкуренції"
.
Між
тим позивачу листом за підписом державного уповноваженого надано відповідь про
відмову в розгляді справи.
Виходячи
із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України "Про
Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи,
оформлена листом (а не розпорядженням), по свій суті є рішенням Комітету, тобто
актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного
Суду від 02.07.2019 у справі №
910/23000/17 (ЄДРСРУ № 82998256).
Ступінь
доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, що забезпечити
особі "право на суд", з урахуванням принципу верховенства права в
демократичному суспільстві.
Для
того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко
визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її
права і охоронювані законом інтереси.
Згідно
зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет
України" основними завданнями Комітету є, зокрема: здійснення
державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної
конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та
пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень
законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку
добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного
середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Відповідно
до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний
комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства
про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема:
-
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
-
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції
розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати
рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до
законодавства про захист економічної конкуренції;
-
розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та
перевіряти їх законність та обґрунтованість.
За
приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними
рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для
справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано
встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам
справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно
до статті 60 наведеного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право
оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або
частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Цей строк не може бути відновлено.
Правилами
розгляду справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку
розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами
Комітету відповідно до законів України "Про захист економічної
конкуренції" «Про захист від недобросовісної конкуренції", «Про
Антимонопольний комітет України" та встановлюють порядок перевірки
та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття
відповідних актів законодавства.
Пунктом
20 Правил розгляду справ передбачено, що в разі невиявлення ознак порушення
законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений,
голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється
заявнику.
(!!!) Оскільки чинним законодавством майже не
врегульовано процедури та критеріїв, за якими АМК ухвалює рішення про відкриття
чи відмову в розгляді заяви, рішення АМК про відмову має бути максимально
вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
Водночас
дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд
повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації
цих дискреційних повноважень, що є
запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції
державного органу.
Касаційний
господарський суд виходить із важливості дотримання принципу належного
врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень,
що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії
вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді.
Відповідно
до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється
на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Водночас
у цій справі заявлено вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за
заявою Товариства, а про визнання викладеної в листі АМК 6 відмови в розгляді
справи за заявою Товариства про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції незаконною та про зобов`язання АМК за наслідками розгляду заяви
Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про
захист економічної конкуренції.
Тобто,
друга вимога є похідною і залежить від результату розгляду першої вимоги. Такий
спосіб захисту означатиме, що Комітет, у випадку задоволення позову, має
повторно розглянути відповідну заяву Товариства й ухвалити мотивоване рішення
про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
ВИСНОВОК: Таким чином, висновок судів попередніх
інстанцій про відмову в позові з посиланням, зокрема, на дискреційні
повноваження АМК, у даному випадку, є помилковим.
Теги:
антимонопольний комітет, оскарження листів АМК, відмова в розгляді справи,
дискреційні повноваження АМК, судова практика, уповноважений АМКУ, Адвокат
Морозов
