Адвокат Морозов (судовий захист)
Стягнення моральної шкоди у зв’язку із тривалим
невиконанням судового рішення про стягнення з державного органу коштів на
користь позивача
11 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 910/479/21
(ЄДРСРУ № 116231446) досліджував питання
щодо Стягнення моральної шкоди у зв’язку із тривалим невиконанням судового
рішення про стягнення з державного органу коштів на користь позивача.
Підстави
відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 ЦК України,
згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка
її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою
цієї статті.
Згідно з ч. 1
та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,
завданої внаслідок порушення її прав.
(!) Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок
моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних
фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до
чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні
честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у
зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі
інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з
незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих
зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні
стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою
шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру,
що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове
найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної
таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив
довіри до її діяльності.
Суд, зокрема,
повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи
фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими
діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній
формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а
також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном
або в інший спосіб.
Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від
характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення
здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня
вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне
значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і
справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно
від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з
розміром цього відшкодування.
Відповідно до
загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню
при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність
причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини
останнього в її заподіянні.
В постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у
справі № 818/607/17
від 24.03.2020 зазначено, що у практиці Європейського Суду з прав людини
порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань,
розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного
врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином,
психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок
порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо
вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть
свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з
презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо
суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України)
і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції
досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви
протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або
психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я
потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від
вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень
презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на
відповідача.
При вирішенні
порядку відшкодування шкоди, суд враховує, що моральна шкода повинна
стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати
Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження
№ 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити
відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде
здійснено безспірне списання.
Водночас, з
урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні
процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик
помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про
відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або
службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в
особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25 січня 2023 року в
рамках справи № 295/8799/20,
провадження № 61-11911св22 (ЄДРСРУ № 108653803).
ДКСУ та її
територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою
забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Вказаний
висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада
2019 року у справі №
242/4741/16-ц, у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2020 року в
справі № 818/607/17,
від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17.
ВИСНОВОК: Отже, позивач повинен довести в суді наявність усіх
необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування
моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її
заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та
причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди
позивачу).
Матеріал по темі: «Момент застосування ст. 625 ЦК
України до держави за невиконання судового рішення»
