Порядок прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам ТОВ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: розподіл чистого прибутку товариства шляхом прийняття рішення про виплату дивідендів пропорційно від розміру часток учасників 

16 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/4059/23 (ЄДРСРУ № 126682953) досліджував питання щодо пропорційності виплати дивідендів учасникам товариства відповідно до розміру їх часток. 

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток; товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства; дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом; виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників; посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо повернення виплат товариству. 

У відповідності до статті 27 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо: 1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв`язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону; 2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати. Статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися. Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. 

Відповідно  до пункту 12 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Верховний Суд у справах № 920/236/23, №918/822/23,  №910/12317/18, №910/10164/21, № 910/9326/22 зазначав, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів. 

Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати. 

(!!!) Задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. 

Верховний Суд у справі №910/13193/19 зазначив, що сплата одному учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає іншому учаснику - позивачу "законне очікування", що йому також будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном. 

Участь всіх учасників товариства у загальних зборах учасників товариства під час вирішення питання про розподіл дивідендів та їх голосування за визначений розподіл, не може анулювати невід`ємне право всіх учасників на пропорційний розподіл чистого прибутку в якості дивідендів. 

ВИСНОВОК: Законодавчо презюмується виплата дивідендів, пропорційно до розміру часток учасників товариства.

 

 

Матеріал по темі: «Право на отримання дивідендів»
 
«Звільнення від майнової відповідальності на підставі п. 18 Прикінцевих та перехіднихположень ЦК України»

 

 

Теги: дивіденди, власник корпоративних прав, прості акції, емітент, виплата дивідендів, 3 % річних,  інфляційні втрати, майнова відповідальність, наслідки невиплати, порушення прав акціонера, стягнення заборгованості, судова практика, Адвокат Морозов

Право на отримання дивідендів

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок,  строки та право на отримання дивідендів…стягнення заборгованості.

04 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/10585/18 (ЄДРСРУ № 84039578) досліджував питання щодо порядку строків та права на отримання дивідендів.

З першу необхідно вказати, що а приписами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

ВАЖЛИВО: Отже, по-перше: у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами; і по -друге: будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей (в даному випадку дивідендів), є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України (3 % річних та інфляційні втрати).

Правова позиція висловлена 17 січня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/11316/17 (ЄДРСРУ № 71659611).

Матеріал по темі: «Наслідки несплати затверджених дивідендів: майнова відповідальність»

Відповідно до частини 1 статті 20, пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права, зокрема, на отримання дивідендів.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за простими акціями забороняється.

В той же час згідно з частинами 2 та 3 статті 30 цього Закону виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Відповідно до абз. 2 частини 3 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства", що визначає сферу дії Закону, управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Особливості управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, визначені у Закону України "Про управління об`єктами державної власності", у якому, також передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів (абз. 4 частині 5 статті 11).

Відповідно до пункту 9 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 N 702, суб`єкти управління корпоративними правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

(!!!) Отже, обов`язок товариства сплатити на користь власника простих акцій дивіденди, в тому числі у випадках, якщо акціонером є держава, пов`язується лише з    фактом прийняття загальними зборами рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями. Без прийняття такого рішення, що є виключною компетенцією загальних зборів акціонерного товариства, виплата дивідендів не здійснюється.

Водночас, відповідно до абз. 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлені правові наслідки неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним. Зокрема, у такому випадку сплачується до державного бюджету частина чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. N 139 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), у розмірі 75 відсотків.

З аналізу названих норм випливає, що законодавство встановлює особливості регулювання розподілу чистого прибутку, порядку та строків виплати дивідендів господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави. Такі товариства в силу закону у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за підсумками календарного року повинні спрямувати частину чистого прибутку у розмірі базових нормативів, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поняття "дивіденди", що вживається у абз. 6 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності",  що вживається у абз. 8, очевидно схожі за своїм змістом. Відповідно до законодавчого терміну "дивіденди" і є частиною чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу (стаття 30 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас, такі поняття не слід ототожнювати, оскільки обов`язкова сплата частини чистого прибутку до державного бюджету у розмірі базових нормативів, установленому Кабінетом Міністрів України, є прямим наслідком неприйняття рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до вимог чинного законодавства здійснення обов`язкової виплати частини чистого прибутку до державного бюджету не породжує автоматичного обов`язку здійснювати виплату дивідендів за відсутності відповідного рішення загальних зборів акціонерів.

ВИСНОВОК: 1) Обов`язок товариства сплатити на користь власника простих акцій дивіденди пов`язується лише з  фактом прийняття загальними зборами рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями; 2) порушенням права акціонера на отримання частини прибутку товариства є виплата дивідендів лише одному або частині акціонерів.

Теги: дивіденди, власник корпоративних прав, прості акції, емітент, виплата дивідендів, 3 % річних,  інфляційні втрати, майнова відповідальність, наслідки невиплати, порушення прав акціонера, стягнення заборгованості, судова практика, Адвокат Морозов