Адвокат Морозов (судовий захист)
Порядок, строки та
право на отримання дивідендів…стягнення заборгованості.
04
вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/10585/18
(ЄДРСРУ № 84039578) досліджував питання щодо порядку строків та права на
отримання дивідендів.
З
першу необхідно вказати, що а приписами ст. 10 Закону України "Про
господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати
участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з
учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати
дивідендів.
Частиною
1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"
встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права
його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи
право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді
дивідендів.
Статтею
30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що виплата
дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року
та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів
акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття
загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за
привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або
нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк,
що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття
загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений
абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк,
визначений загальними зборами.
ВАЖЛИВО: Отже, по-перше: у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про
виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру
відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з
дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами; і по
-друге: будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей (в даному випадку
дивідендів), є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його
виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК
України (3 % річних та інфляційні втрати).
Правова
позиція висловлена 17 січня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду в рамках справи №
910/11316/17 (ЄДРСРУ № 71659611).
Матеріал по темі: «Наслідки
несплати затверджених дивідендів: майнова відповідальність»
Відповідно
до частини 1 статті 20, пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про
акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права
акціонера щодо цього акціонерного товариства. Кожною простою акцією
акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність
прав, включаючи права, зокрема, на отримання дивідендів.
При
цьому, відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про цінні папери
та фондовий ринок" надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу
(дивідендів) за простими акціями забороняється.
В
той же час згідно з частинами 2 та 3 статті 30 цього Закону виплата дивідендів
за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або
нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного
товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними
зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх
розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного
товариства.
Відповідно
до абз. 2 частини 3 статті 1 Закону України "Про акціонерні
товариства", що визначає сферу дії Закону, управління акціонерними
товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або
територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених
законом.
Особливості
управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами
держави, визначені у Закону України "Про управління об`єктами державної
власності", у якому, також передбачено, що господарські товариства, у
статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що
настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків
чистого прибутку на виплату дивідендів (абз. 4 частині 5 статті 11).
Відповідно
до пункту 9 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 N 702,
суб`єкти управління корпоративними правами держави забезпечують відповідно до
затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату
дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських
організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики
держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав
держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів
господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та
законодавством.
(!!!) Отже, обов`язок товариства сплатити на користь
власника простих акцій дивіденди, в тому числі у випадках, якщо акціонером є
держава, пов`язується лише з фактом прийняття загальними
зборами рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів
господарськими організаціями. Без прийняття такого рішення, що є виключною
компетенцією загальних зборів акціонерного товариства, виплата дивідендів не
здійснюється.
Водночас,
відповідно до абз. 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління
об`єктами державної власності" встановлені правові наслідки неприйняття
рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним.
Зокрема, у такому випадку сплачується до державного бюджету частина чистого
прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки
прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний
рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму
таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку,
визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду
Державного бюджету України.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. N 139 затверджено базовий
норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів
за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році (далі - базовий
норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні
права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій
(часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких
становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти
господарювання), у розмірі 75 відсотків.
З
аналізу названих норм випливає, що законодавство встановлює особливості
регулювання розподілу чистого прибутку, порядку та строків виплати дивідендів
господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права
держави. Такі товариства в силу закону у разі неприйняття рішення про виплату
дивідендів за підсумками календарного року повинні спрямувати частину чистого
прибутку у розмірі базових нормативів, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
Поняття
"дивіденди", що вживається у абз. 6 частини 5 статті 11 Закону
України "Про управління об`єктами державної власності", що
вживається у абз. 8, очевидно схожі за своїм змістом. Відповідно до законодавчого
терміну "дивіденди" і є частиною чистого прибутку акціонерного
товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію
певного типу та/або класу (стаття 30 Закону України "Про акціонерні
товариства"). Водночас, такі поняття не слід ототожнювати, оскільки
обов`язкова сплата частини чистого прибутку до державного бюджету у розмірі
базових нормативів, установленому Кабінетом Міністрів України, є прямим
наслідком неприйняття рішення про виплату дивідендів.
Відповідно
до вимог чинного законодавства здійснення
обов`язкової виплати частини чистого прибутку до державного бюджету не породжує
автоматичного обов`язку здійснювати виплату дивідендів за відсутності
відповідного рішення загальних зборів акціонерів.
ВИСНОВОК: 1) Обов`язок товариства сплатити на
користь власника простих акцій дивіденди пов`язується лише з фактом
прийняття загальними зборами рішення про визначення розміру, порядку та строків
виплати дивідендів господарськими організаціями; 2) порушенням права акціонера на
отримання частини прибутку товариства є виплата дивідендів лише одному або
частині акціонерів.
Теги:
дивіденди, власник корпоративних прав, прості акції, емітент, виплата
дивідендів, 3 % річних, інфляційні втрати, майнова відповідальність,
наслідки невиплати, порушення прав акціонера, стягнення заборгованості, судова
практика, Адвокат Морозов
