Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: накладення арешту на кошти боржника,
звернення стягнення на які заборонено законом, за відсутності інформації про
спеціальний режим рахунку
19 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 204/9551/18 (ЄДРСРУ № 133448155) досліджував
питання щодо накладення арешту на кошти
боржника, звернення стягнення на які заборонено законом, за відсутності
інформації про спеціальний режим рахунку.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про
виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для
забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника
накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника
або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі
суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження,
штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або
на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України
"Про виконавче провадження" не
підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із
спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення
на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа,
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови
виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані
повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову
виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких
рахунках.
Статтею 68 Закону України "Про виконавче
провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію
та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника
коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших
фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних
гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна
боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у
разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право
звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи
боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно
боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума
стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,
стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка
надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі,
фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну
плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають
заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт,
на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та
обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення,
видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
За змістом частини першої статті 70 Закону України
"Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати,
пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що
залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
(!) Отже, згідно з наведеними приписами Закону України "Про виконавче
провадження" кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та
інші доходи боржника, можуть бути об`єктом звернення стягнення за виконавчим
документом, а виконавець має повноваження звернути стягнення на такі кошти
боржника, однак лише за певних умов: 1) якщо у боржника відсутні інші кошти
та/або об`єкти для стягнення; 2) якщо стягнення за виконавчим документом має
характер періодичних платежів; 3) якщо сума стягнення за виконавчим документом
не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до статті 72 Закону України "Про
виконавче провадження" на допомогу з державного соціального страхування,
що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках,
допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства,
призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу
особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може
бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування
шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою
годувальника.
Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України
№2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України «Про виконавче провадження", яким
зазначений розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений,
зокрема, пунктом 10-2.
Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві
та перехідні положення" Закону України "Про виконавче
провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або
скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України
"Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022,
затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України
"Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX,
припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про
стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та
рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
З огляду на наведені приписи розділу XIII
"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче
провадження" Верховний Суд зазначає, що в період дії воєнного стану з
пенсійного/стипендійного рахунку боржника - громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані
боржником як пенсія/стипендія, при примусовому виконанні судових рішень, які не
пов`язані зі стягнення аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що накладення
арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим
етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого
виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з
урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу
XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
виконавче провадження", не можна тлумачити у такий спосіб, що під час
воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це
нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили,
та призначення інституту виконавчого провадження.
Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту
10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України
"Про виконавче провадження", оскільки наведеними нормами права
фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти
боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи)
боржника, згаданий пункт не містить.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного
Суду від 06.12.2023 у справі №
712/6304/23, від 24.01.2024 у справі № 338/1549/21, від 28.03.2024 у справі № 508/181/23, від
30.05.2024 у справі №
638/8943/21, від 26.09.2024 у справі № 338/1549/21, від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від
29.01.2025 у справі №
279/809/24, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21
Разом з цим, у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та у постанові від 20.04.2022 у справі
№ 756/8815/20Велика
Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: "…державний
та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму
та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника. При цьому саме банк,
який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника,
відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче
провадження" повинен визначити
статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження
на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний
повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути
його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із
цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про
виконавче провадження". У випадку, коли на стадії накладення арешту на
грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є
заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу
(статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено
законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі
відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних
документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених
звітів".
Разом із тим, у випадках, коли рахунок боржника не має
спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним
цільовим призначенням (не лише пенсійні/соціальні), банк може не мати
інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме
кошти підлягають арешту, а які - ні. У
такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником
документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами
боржника (соціальними виплатами).
Суд зауважує, що зобов`язання виконавця зняти арешт на
підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі
повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю
стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до
підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче
провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або
його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення
стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вказаних підтверджуючих
документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку
із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є
здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це
не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або
приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість
накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою
законом.
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця,
що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним
режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до
пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо
накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше
списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на
виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму
арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено Верховним Судом обов`язок державного виконавця полягає у
знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про
рахунок банком або боржником.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного
Суду від 14.08.2024 у справі №
338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.
Таким чином, Закон України "Про виконавче
провадження" не покладає на
виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення
кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя
статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він
повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі
виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити
виконавця та повернути постанову без виконання.
Крім того, сам факт накладення арешту на рахунок не є
тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність
арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного
списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Відтак
такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму
рахунку.
ВИСНОВОК: Отже, за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника,
із наданням відповідних підтверджуючих документів про спеціальний рахунок
боржника, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на
грошові кошти боржника не буде допущено порушення вимог Закону України
"Про виконавче провадження".
Матеріал по темі:
«Визначення
цільового призначення рахунку боржника перед накладенням арешту»
Теги: накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати
заробітної плати, інших виплат працівникам, підстави для зняття виконавцем
арешту, арешт рахунків, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар