Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: «єдиний» спосіб оскарження результатів
оцінки нерухомого майна зробленої в рамках виконавчого провадження
08 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
2-3894/09, провадження № 61-8199св23 (ЄДРСРУ № 116149867) досліджував
питання щодо «єдиного» способу оскарження результатів оцінки нерухомого майна
зробленої в рамках виконавчого провадження.
У частинах
першій-третій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено,
що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами
виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також
заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про
арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не
повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно
визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження
не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна
боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день
визначення вартості майна.
Для проведення
оцінки за регульованими цінами, оцінки
нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден
виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Згідно із
частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець
повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не
пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання
звіту про оцінку. У разі якщо сторони не
згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право
оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного
повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення
вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про
результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у
виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої
сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в
судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє
передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на
реалізацію судом.
Правові засади
здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в
Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення
системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та
інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та
використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до
частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти)
оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під
час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її
проведення.
Статтею 12
Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що
містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки
майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та
рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки
майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають
зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки
майна.
Положення
(національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами
оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності
та в будь-яких випадках її проведення.
Національний
стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під
час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а
також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів
про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в
інших національних стандартах.
У пунктах 15,
16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»
передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення
ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу,
повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на
подібне майно.
Визначення
ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується
на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність
якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності
зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це
вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
Відповідно до
пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових
прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком
документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з
договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач
повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки,
тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна,
які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну
інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у
звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати
оцінки.
Пунктами 50-55
Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної
оцінки майна.
Національний
стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для
застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості)
суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до
законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять
державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок
державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Аналіз
наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного
стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного
стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Згідно з пунктом
50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»
проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий
етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.
Пунктом 51
Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»
передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки,
збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення
оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих
обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки
та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів
та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній
базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних
підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта
оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про
вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом з цим,
відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки
майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити
письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої
інформації, особистий огляд об`єкта
оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та
обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки),
дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових
актів з оцінки майна під час її
проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та
об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
При цьому суди
мають враховувати, що суб`єкт
оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не
посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності
фахівця-оцінювача, а не актом державного органу, тому не може вважатися
юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого
органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом,
який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки,
створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має
обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на
певний час, територію, коло суб`єктів (09 листопада 2023 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 917/154/15 (ЄДРСРУ №
114796222).
Згідно із
частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються
нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У випадках
проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до
звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до
статті 12 цього Закону.
Статтею 32
Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів
оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти
оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за
невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність
чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Ураховуючи
викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності
суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного
виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх
обов`язків.
Водночас звіт
про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та
підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної
діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується
оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом
керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України
«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Системний
аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт
про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної
діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному
порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених
законом і встановлених відповідним договором.
(!!!) Звіт про оцінку майна не створює жодних правових
наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та
підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання
висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Отже,
встановлена правова природа звіту про
оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до
нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням
недійсними правочинів.
Аналогічну
правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13
березня 2018 року у справі №
914/881/17 (провадження №
12-18гс18).
Крім того, у
постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33
Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових
наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та
підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання
висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з
визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.
При цьому суд наголошує,
що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому
виконавець ніяк не може впливати на порядок проведення оцінки майна.
Верховний суд
вказує, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення
рецензування звіту про оцінку майна, однак із такими вимогами у спосіб,
визначений законом не звертався.
Втім, у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження
№ 14-187цс19) викладено висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного
виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний
виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала
відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів,
уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження
рішень та дій виконавців. Аналогічний за змістом висновок Велика
Палата Верховного Суду зробила у постанові від 02 жовтня 2019 року у
справі № 346/79/17(провадження № 14-471цс19).
Аналіз статті
57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники
виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження
оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно
до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою
діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні.
19 червня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 909/121/22 (ЄДРСРУ
№ 111611032) звернув увагу, що Законом
України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження
результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак
подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності. Водночас, у разі
незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то
рецензування Звіту про незалежну оцінку майна.
Однак,
рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом
спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє
швидко та ефективно захистити права боржника.
Закон України
«Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця або
відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту
про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності (20 вересня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 161/4629/21, провадження № 61-19858 св
21 (ЄДРСРУ № 113654685).
ВИСНОВОК: За висновком Верховного суду рецензування звіту з
оцінки є «єдиним» законодавчо
встановленим способом спростування результатів оцінки і у разі незгоди із
результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення
рецензування звіту про оцінку майна.
В той же час,
згідно із частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»
у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки
майна, вони мають право оскаржити їх
у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного
повідомлення.
Матеріал по темі: «Оскарження оцінки при примусовому
відчуженні майна в умовах воєнного стану: підсудність спору»
Теги: звіт про оцінку,
рецензування, оскарження оцінки майна, експертна оцінка майна, визначення
вартості, залучення експерта, виконавче провадження, боржник, стягувач, судова
практика, Адвокат Морозов
