Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від
"достатності доказів"
Принцип змагальності полягає в тому, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості
підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати
власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує
(концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція
змагальності втрачає сенс (Постанова
Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі №
917/1307/18).
Термін "стандарт доказування"
(standard of proof) для позначення рівня ймовірності, до якого обставина
повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною, бере витоки з
доктрини правових систем загального права, звідки він був запозичений у теорію
та практику доказування у міжнародному комерційному арбітражі [Пільков К. М.
Теорія і практика доказування у міжнародному комерційному арбітражі:
Монографія. К., Освіта України. 2016]
При оцінці достатності доказів діють
спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при
вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності
процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної
обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Аналогічна позиція викладена у
постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №
910/23428/17.
11 вересня 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/16505/19 (ЄДРСРУ № 91466041) вказав, що
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання
інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до
ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову
- "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції,
фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування
"вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності
доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення
судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з
введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо
доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка
зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої
обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про
вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи,
суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить,
що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на
їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були
(мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена в
постанові Верховного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 (ЄДРСРУ № 91092249).
ВИСНОВОК: З урахуванням вказаного вище вбачається, що «стандарт доказування» в
судовому процесі змінено і на сторони покладено обов’язок за допомогою належних
та допустимих доказів довести вірогідність факту або події, фактично формула
доказування повинна бути наступна: «50% + 1%», таким чином доводи однієї
сторони судового процесу повинні переважити над доводами протилежної сторони.
