Наслідки скасування судового рішення, на підставі якого особа зареєструвала
право власності на нерухоме майно, яке на момент передачі майна в іпотеку було
чинним
30 березня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 643/13364/21,
провадження № 61-1902св23 (ЄДРСРУ № 109911696) досліджував питання щодо
позовних вимог про скасування державної реєстрації права іпотеки за
банком на житловий будинок, оскільки судове рішення, яким було визнано право
власності на це нерухоме майно, скасовано.
Правочин щодо
розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути
визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,
який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК
України).
Відповідно до
практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на
нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто
державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням
наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої
особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019
року у справі № 48/340 (провадження №
12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня
2019 року у справі № 911/3594/17
(провадження № 12-234гс18)).
Згідно з
правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від
13.01.2016р. у справі №3-1165гс15, від
03.02.2016р. у справі №6-2026цс15, від
24.06.2015р. у справі №826/19838/14, від
25.05.2016р. у справі №6-2858цс15, від
22.06.2016р. у справі №6-1562цс15, від
03.02.2016р. у справі №6-2026цс15, предметом
правового аналізу яких виступало дослідження можливості впливу судового
рішення, в подальшому скасованого, на правовідносини, які виникли в період його
чинності, скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з
моменту його ухвалення.
Тобто, судова
практика Верховного Суду України та Верховного Суду передбачає, якщо судовий
акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з дня його
прийняття.
Разом з тим у
постанові Великої Палати від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 конкретизовані аналогічні висновки
Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року у
справі № 6-1193цс15 та висновки,
викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14. Означена конкретизація полягала,
зокрема у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових
наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто
без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати
недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є
підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи
припинились на підставі відповідного рішення.
У пункті 9.6
постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено,
що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з
Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така
підстава припинення іпотеки не передбачена законом.
У такому
випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до
Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію
останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у
Державному реєстрі іпотек.
Статтею 204 ЦК
України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає,
що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює
або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде
спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі
неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами
правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки
підлягають виконанню.
Тому скасування
судового рішення, на підставі якого особа зареєструвала право власності на
нерухоме майно, та яке на момент передачі майна в іпотеку набрало законної сили
і було чинним, само по собі не спростовує презумпції правомірності
правочину, укладеного до скасування такого судового рішення, а договір
іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його реєстрації
в Державному реєстрі іпотек.
За умов
неспростування презумпції правомірності правочину, іпотека є дійсною з моменту
внесення про неї запису в Державний реєстр іпотек.
Крім того, у
будь-якому випадку виключення відомостей про право іпотеки з відповідного
державного реєстру, зокрема на підставі судового рішення, не впливає на
чинність іпотеки без встановлення недійсності відповідного правочину або
підстав для припинення зобов`язань за ним.
ВИСНОВОК: Скасування судового рішення, на підставі якого особа зареєструвала право
власності на нерухоме майно, яке на момент передачі майна в іпотеку було
чинним, само по собі не спростовує презумпції правомірності правочину.
Матеріал по
темі: «Звернення стягнення на предмет
іпотеки у позасудовому порядку»
Теги: звернення стягнення на предмет іпотеки, у позасудовому порядку, в
період мораторію, ипотека, іпотека, мораторій на стягнення іпотеки, предмет іпотеки,
відстрочення виконання рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов
