Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території зокрема щодо примусового виконання судового рішення про стягнення коштів
15 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/3831/22 (ЄДРСРУ №140611436) досліджував питання щодо примусового виконання судового рішення про стягнення коштів юридичної особи зареєстрованої на окупованій території.
Статтею 13 Закону №1207-VII визначені особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території.
Зазначеною нормою, передбачено, зокрема, що:
- положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями (частина перша);
- здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (частина друга);
- під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.
На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів (частина третя);
- переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (частина шоста).
Відповідно до пунктів першого і третього частини першої статті 3 Закону №1207-VII, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається:
- сухопутна територія тимчасово окупованих Російською
Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на
цих територіях (пункт 1);
інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 3);
Верховний Суд зазначає, що мета запровадження обмежень, передбачених статтею 13 Закону №1207-VII, полягає у захисті національних інтересів, безпеки держави та недопущенні фінансування держави-агресора чи колабораційної діяльності на окупованих територіях.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2025 року у справі №911/3091/23, сформовано чіткий правовий висновок у подібних правовідносинах, згідно з яким "зміна податкової адреси позивача, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, на іншу територію України є обов`язковою умовою для стягнення у судовому порядку на його користь коштів передплати за договором, оскільки перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача є господарською операцією, що є частиною господарської діяльності позивача, яка заборонена у силу закону до зміни його податкової адреси".
У постанові від 01 квітня 2026 року у справі №904/6645/23 Верховний Суд також дотримався правової позиції, викладеної судом касаційної інстанції раніше. Узгодив застосування положень Закону №1207-VII у контексті заборони на проведення господарських операцій і судових стягнень (включаючи переказ коштів) на користь підприємств, які фізично та юридично не перенесли свою діяльність (податкову адресу) з тимчасово окупованої території.
Ці висновки Верховного Суду мають універсальний характер
для майнових спорів за участю підприємств з тимчасово окупованої території.
Адже стягнення вартості поставленого товару, стягнення передплати, зарахування
присуджених судом коштів за спорами, які виникли стосовно тих чи інших
правовідносин сторін, безпосередньо передбачає рух коштів і фінансове закриття
господарської операції (оплату). Перерахування коштів на рахунок юридичної
особи, яка офіційно не змінила свою податкову адресу з тимчасово окупованої
території, означає виконання господарської операції у межах діяльності, що є
забороненою у силу прямої вимоги закону.
Втім судове рішення не може слугувати інструментом обходу публічного мораторію та легалізації заборонених фінансових операцій, судова гілка влади не може легітимізувати рух капіталу всупереч установленому державою безпековому мораторію.
(!) Судове рішення про виконання зобов`язання є лише процесуальним інструментом примусового завершення господарської операції. Присудження судом коштів, на користь юридичної особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території і не змінила податкову адресу, фактично санкціонує проведення фінансово-господарської операції суб`єкта, чия діяльність прямо заборонена законом.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року у справі №905/245/25.
У такому випадку процесуальним інструментом примусового завершення господарської операції на користь юридичної особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території і не змінила податкову адресу, тобто суб`єкта, чия діяльність прямо заборонена законом, є примусове виконання судового рішення у справі приватним виконавцем.
Особа, для примусового виконання судового рішення щодо стягнення присудженої суми, не позбавлена права після усунення законодавчих перешкод, а саме - після належної зміни та реєстрації своєї податкової адреси на підконтрольній Україні території звернутися із відповідною заявою до державного або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
ВИСНОВОК: Перерахування
коштів юридичній особі, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія,
до зміни податкової адреси на підконтрольній Україні території заборонене в
силу прямої вказівки закону, таким чином неможливе навіть примусове виконання
судового рішення щодо стягнення коштів.
Матеріал по
темі: «Боржник не може пред’являти позов про зняттяарешту з майна»
Теги: виконавче провадження, арешт
майна, повернення виконавчого документу, скасування арешту, стягнення,
виконання судового рішення, виконавчий напис, відповідальність виконавців,
знищення справи, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
