Акт опису майна
у податкову заставу як і дії по його складенню не підлягають судовому
оскарженню, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень
20 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
808/2726/16, адміністративні провадження №К/9901/4023/17, К/9901/197/18
(ЄДРСРУ № 91103909) досліджував питання щодо належного способу захисту платника
податків по виключенню майна останнього з податкової застави.
Згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава -
спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені,
не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова
застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що
з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків,
визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг,
передається у податкову заставу.
(!!!) Право податкової застави
виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право
податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом,
суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у
податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового
зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення
податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 вказаної
статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється
на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності
(господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого
права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника
податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше
майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт
опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку,
передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на
яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо
використати як джерело погашення податкового боргу.
ВАЖЛИВО: Опис майна у податкову
заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або
уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику
податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової
застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна,
на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника
податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому
випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий
орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному
державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу
податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в
податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової
застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені
статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно
платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання
контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в
установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової
застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання
протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми
грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок
проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника
податків з-під податкової застави та її виключення з
відповідних державних реєстрів є
відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених
підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право
податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення,
опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису
майна лише фіксує певний перелік майна.
При цьому, підставою для звільнення майна з податкової
застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких
зумовили виникнення права податкової застави.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України (далі - КАС України) передбачено,
що завданням адміністративного судочинства є
справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері
публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку
суб`єктів владних повноважень.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна
особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до
адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю
суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і
просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування
індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України
юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових
спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи
індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду
таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень
КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти
індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт
управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює,
припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який
розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення)
суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних
управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який
стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого
вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи
правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності
суб`єкта владних повноважень є
створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи
припинення.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік
майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій.
Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому
носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа
та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню
створення документу.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що акт опису майна не є
рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він
лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються
відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як
і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного
судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію
взагалі.
ВИСНОВОК: Належним
способом захисту може бути визначено зобов`язання
контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо
встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду,
викладеним у постанові від 13.02.2020, справа №
560/495/19 адміністративне провадження №К/9901/27005/19.
P.s. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від
30.01.2019 р. в справі № 803/3/18 викладено
наступний правовий висновок: «Поняття «спір, який не підлягає розгляду в
порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому
значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають
розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не
підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають
розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не
підлягають судовому розгляду».
Матеріал по темі: «Пріоритетність обтяжень при податковій заставі майна платника податків»
Теги: застава, податкова застава, інші обтяження, виключення
з державного реєстру запису, операцій із заставленим майном, припинення
податкової застави, адміністративний арешт майна, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар