Податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу
25 вересня 2020 року Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 806/95/16, адміністративне провадження №
К/9901/25658/18 (ЄДРСРУ № 91818268) досліджував питання поворотної та/або
безповоротної фінансової допомоги та зміна податкових зобов’язань особи, яка
надала поворотну фінансову допомогу.
Згідно п. 14.1.257 ПК України
фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній
основі.
Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, переданих платнику податків за
договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких
договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові
позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума
заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не
стягнуту після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або
депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої
основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та
депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів,
нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів,
умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається
неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ,
розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової
допомоги.
Слід відмітити, що вказана норма
не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення. Відтак, суди
попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що за умови не
підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти
фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу
валових доходів та доходів у відповідному періоді.
Аналогічних правових висновків
дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах №№
816/4481/13-а (ЄДРСРУ № 74488388) , 803/1713/17,
826/5479/18 (ЄДРСРУ № 86333397).
(!!!) Таким чином, навіть встановлена безтоварність
не може бути підставою для перекваліфікації доходу в безповоротну
фінансову допомогу.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у
користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання
інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є
обов`язковою до повернення.
01 липня 2020 року Верховний Суд
у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 824/74/19-а, адміністративне провадження
№К/9901/27908/19 (ЄДРСРУ № 90264323) вказав, що укладення правочину про надання
поворотної фінансової допомоги паралельно із веденням інших видів
підприємницької діяльності законодавством не забороняється.
При цьому економічний зміст тієї
чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та
на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений
законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності
у межах цивільного законодавства.
Таке правозастосування відповідає
практиці Верховного Суду (постанова від 19 червня 2018 року у справі №809/34/17)
Так, статтею 1046 ЦК України
передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у
власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,
визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість
речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту
передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (12 лютого 2020
року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №
381/4019/18, провадження № 14-729цс19 (ЄДРСРУ № 87640690).
Договір позики укладається у
письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує
встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у
випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На
підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена
розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому
позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття
1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими
ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір,
лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення
позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право
вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути
надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й
посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи
договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного
договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від
установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Саме такого висновку
дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за
наслідками розгляду цивільної справи №
464/3790/16-ц (31 серпня 2020 року Верховний суд у справі № 264/5566/17, провадження № 61-5006св19, ЄДРСРУ №
91337835).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1
статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність
особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів,
виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться
такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також
через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за
договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК
України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта
оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною
відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2
цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який
визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які
визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів,
визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пп. 135.5.5 п. 135.5
статті 135 ПК України суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником
податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець
такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому
числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього
податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені
пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
У разі якщо в майбутніх звітних
податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу
(її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат
на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками
звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника
податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові
зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як
при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Теги: поворотна фінансова
допомога, возвратная финпомощь, финансовая помощь, податкові зобовязання,
безповоротна фіндопомога, позика, займ, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар