Адвокат Морозов (судовий захист)
Законність
відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки у власність на підставі подання заяв такого ж змісту іншими
особами?
04 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
815/3574/16, адміністративне провадження №К/9901/17200/18 (ЄДРСРУ №
91337400) досліджував питання щодо законності відмови у наданні дозволу на
розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на
підставі подання заяв такого ж змісту іншими особами?
Суть справи: суб`єкт владних
повноважень відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою
на підставі подання заяв такого ж змісту іншими особами.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України,
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень
зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених
ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися
встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України
способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України
земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які
знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального
шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності
Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених
цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним
національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається
і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно
до закону.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК
України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим
Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням
земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення
права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави,
раціонального використання та охорони земель.
Згідно із пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України
громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі
безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни
та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними
ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,
визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у
користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у
користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації
державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та
організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної
власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у
межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду
використання.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК
України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних
ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого
селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу
місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність
встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України
громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із
земель державної або комунальної власності для ведення фермерського
господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва,
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд
(присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва
індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають
клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної
власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього
Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її
орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких
зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження
землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у
користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у
сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному
закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського
господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за
межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається
до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної
Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої
влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки
державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень,
визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові
матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті,
відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який
передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає
клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише
невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих
відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених
пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави
зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу
на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих
відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених
пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При
цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень
відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного
Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13
та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18 та 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України,
вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність
громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на
розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або
місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або
місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність
відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури
безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом
владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у
власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного
Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №
815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в
справі № 545/808/17, від 19.06.2018 в справі
№ 750/8511/17 та
в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) та №160/4211/19 від 18.12.2019 р.
Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду від
09 січня 2020 року в справі №812/1264/17
ст.118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та
жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу
після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також
права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання
відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у
його наданні після спливу місячного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного
Суду від 10 липня 2018 року в справі №
806/3095/17 та від 17 грудня 2018 року у справі №
509/4156/15.
Отже, законодавством не визначено такого стану земельної
ділянки як її перебування у стані відведення та не передбачено
відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із
наданням такого дозволу іншій особі.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного
Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
ВИСНОВОК: З
вищевикладеного вбачається, що частиною сьомою статті 118 ЗК України не
передбачено такої підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого
селянського господарства як подання заяв такого ж змісту іншими особами, в тому
числі тими, що проживають в межах певної адміністративно-територіальної
одиниці.
Матеріал по темі: «Як «законно» відмовити заявнику в задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою?»
Теги: земельні спори, дозвіл на розробку проекту
землеустрою, одержання безоплатно у власність земельної ділянки, користування
земельною ділянкою, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар