Договірне списання банком
грошових коштів, як підстава для переривання позовної давності
13
січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
442/5498/16-ц, провадження № 61-37554св18 (ЄДРСРУ № 86903580)
досліджував питання щодо договірного списання банком грошових коштів, як
підставу до переривання позовної давності.
Відповідно
до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про
застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський
суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою
правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну
визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених
позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати
несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати
справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які
вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND
OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня
1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013
року).
Відповідно
до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми
права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування
відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У
пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12-ц (провадження №
14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у
постанові від 2 грудня 2015 року у справі №
6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором
строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з
частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати
передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси
кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті
625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового
зобов`язання.
Якщо
кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок
позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну
відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у
договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту
порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг
позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку
кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після
невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником
обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного
простроченого платежу.
Встановлення
строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником
щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної
давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим
договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних
платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна
визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом
строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати
чергового такого платежу).
Тлумачення
статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе
виключно в межах позовної давності.
Аналогічний
по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня
2017 року у справі № 6-1996цс16.
У
постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що
свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних
обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна
договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само
прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату
боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з
кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність
заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до
кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з
його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
У
постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин
першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається
вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого
обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно
від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в
останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що
свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням
конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з
його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником
дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної
давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його
згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
Матеріал по темі: «Правила переривання перебігу позовної давності у кредитних спорах»
Верховний
Суд також зазначає, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову
може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення
позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального
законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то
перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку
й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим
предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (наведена правова
позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17 та від 11.09.2018 у справі № 904/191/18).
Водночас,
правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від
наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в
останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова
позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).
У
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18)
міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та
вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання
позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта
(боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу
позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється
іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник
виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта».
ВИСНОВОК: Договірне списання грошових коштів не може
призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює
списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних
дій, які б стали підставою для переривання.
Матеріал по темі: «Позовна давність: сплив строків, форма заяви, особливості застосування»
Теги: позовна
давність, исковая давность, строк позовної давності, заява про застосування строків
позовної давності, форма заяви, відлік строків, процесуальні строки,
обізнаність про порушене право, правила застосування наслідків позовної
давності, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар