Адвокат Морозов (судовий захист)
Договірне змінення шестимісячного
строку нарахування штрафних санкцій передбачених в частини 6 статті 232
ГК України
15
листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 904/1148/19
(ЄДРСРУ № 85710915) досліджував питання договірного змінення строку нарахування
штрафних санкцій.
Предмет спору: Чи змінює вжите в умові Договору формулювання у
вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час
прострочення виконання зобов`язань", строк нарахування штрафних санкцій,
наведений в частини 6 статті 232 ГК України?
Верховний
Суд проаналізував судові рішення Верховного Суду та Верховного Суду України,
якими скаржник обґрунтовує свою позицію:
(1) постанова КГС ВС від
04.10.2019 у справі № 912/1433/16 - "за
п. 7.1. договору, сторонами визначена відповідальність за порушення
позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або
комісій, встановлених Договором, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової
ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми зазначеної простроченої
заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої
за кожен день прострочення платежу, включаючи
день сплати заборгованості, за методом "факт/360"
(метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується
фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому
випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним
законодавством України";
(2) постанова КГС ВС від
10.04.2019 у справі № 904/6455/17 - "у
пункті 6.11 Договору-2 визначено, що відповідно до вимог статті 232 ГК України
сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом,
не обмежується 6-місячним
строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання
зобов`язання";
(3) постанова ВСУ
від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 -
"згідно з пунктом 4.2.1 Договору за недотримання термінів оплати рахунків
або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з
компенсації перетікання реактивної електроенергії споживач сплачує
постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не
виконано зобов`язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний
день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати";
(4) постанова ВСУ від
21.07.2017 у справі № 910/2031/16 -
"пунктом 8.3 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків
оплати, передбачених пунктом 6.2 цього договору, останній зобов`язується
сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від
невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь
період прострочення аж до
фактичного моменту оплати".
Так,
відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК
України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у
вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських
відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення
господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського
зобов`язання.
За
змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій
законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому
договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у
відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній,
визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання
незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості
товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою
Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо
інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною
6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за
прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або
законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути
виконано.
Таким
чином, законодавець
передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх
нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі
відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється
через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до
частини 6 статті 232 ГК України.
В
той же час, необхідно враховувати, що пеня може бути нарахована лише за кожен
повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичного виконання договору
(наприклад, поставка товару) не включається до періоду часу, за який може
здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна
правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Згідно
зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого
пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у
часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства,
правочином або рішенням суду.
За
приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями,
днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на
подію, яка має неминуче настати.
В
усіх проаналізованих вище справах умови укладених між сторонами договорів
містили або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати
заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати - справи №№
912/1433/16, 910/6379/14, 910/2031/16) або інший строк (не обмежується
6-місячним строком - справа 904/6455/17).
У
справі ж, що переглядається, пункт Договору не містить ні іншого строку,
відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який
є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче
настати.
На
думку Суду, ближчими за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших
постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по
справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по
справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по
справі № 903/962/17 у яких висловлено
позицію про те, що "умова
договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не
може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений
частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні
санкції".
ВИСНОВОК: Частиною шостою статті 232 Господарського
кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який
нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли
відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами
договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його
перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання
мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою
сторін.
Аналогічна
правова позиція висловлена 30 жовтня 2019 року Верховним Судом у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/2781/16-ц, провадження № 61-32299св18
(ЄДРСРУ № 85614346).
Матеріал по темі: «Відлік
і строк позовної давності при стягненні неустойки (пені,штрафу)»
Теги:
стягнення неустойки, пені, штрафу, санкції, обчислення строку, розрахунок
боргу, судова практика, Верховний суд, нарахування пені, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар