Адвокат Морозов (судовий захист)
Порівняльний аналіз продуктивності та кваліфікації при
скороченні працівників підприємства або переважне право на залишення на роботі.
13 грудня 2017 р. в контексті справи № К/800/11083/17 (ЄДРСРУ
№ 71032156) Вищий адміністративний суд України вказав, що при вивільнені та/або
скорочені працівників роботодавець повинен проводити порівняльний аналіз
продуктивності та кваліфікації останніх із наведенням відповідних даних.
Перш за все суд вказав, що громадянам гарантується захист від
незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України
трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий
договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або
уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і
праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання
підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату
працівників.
Правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові №
6-40цс15 від 01.07.2015 роз'яснює, що ч. 2 ст.
40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2
і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу.
(!!!) Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках,
якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або
коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена
Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 р. по справі № 21-8а15. Якщо порядок звільнення працівника через скорочення
штатів не визначений спеціальним законом, суд повинен застосовувати загальні
положення норм трудового законодавства.
Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні
чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва
і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш
високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності
праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним -
при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших
працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним
стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам,
які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від
виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких
поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових
зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому
підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне
захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з
часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа
колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом
під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб
офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,
- протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на
роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено
законодавством України.
Згідно частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні
працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується
переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
ВАЖЛИВО: Системний аналіз наведених норм права вказує на те, що у
першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш
високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому, при проведенні
вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести
перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого
працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши
з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Отже, при вирішенні питання про звільнення працівника
роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких
скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності
праці.
Окремо необхідно вказати, що судова практика не допускає
можливості проведення експертизи з метою визначення працівників з більш високою
кваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправі
подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у
працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і
продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші
відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій,
рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва,
про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні
працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників,
про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність
праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної
роботи, про суміщення професій тощо. Однією
з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість
працівника.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні
оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити
працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за
сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і
продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники,
перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є
передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої
відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у
збереженні роботи.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними
перед законом (стаття 24 Конституції України).
Поряд з цим, необхідно зазначити, що Верховний Суд України в
постановах від 17.10.2011 р. (справа № 21-237а11) та від
28.10.2014 р. (справа № 21-484а14)
висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної
установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати
повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає
зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої
установи.
ВИСНОВОК: Для виявлення працівників, які мають переважне право
залишитися на роботі, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз
продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі,
і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений
шляхом приготування довідки у довільній формі чи іншого документу про
результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне
право одного перед іншим на залишення на роботі.
Теги:
порівняльний аналіз продуктивності праці, переважне право на залишення на
роботі, скорочення працівників, звільнення, роботодавець, кваліфікація
працівника, дисциплінованість, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар