Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи є необізнаність
спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для
прийняття спадщини?
06.09.2017 р. в контексті справи № 6-496цс17 судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України досліджувала питання: «Чи є
необізнаність спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску
строку для прийняття спадщини?»
Суд вказав, що згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом
є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на
спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положеннями про спадкування право на
спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок
смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється
строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,
1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час
відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу
заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її
відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі
спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття
спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за
позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної
причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви
про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року
передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк,
може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для
прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує
поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно
виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними,
непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку
для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними,
істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання
додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути
застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2)
ці обставини суд визнав поважними.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в
постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від
04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від
14 вересня 2016 року № 6-1215цс16, які в
силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися місцевими загальними судами при
застосуванні аналогічних норм матеріального права.
ВСУ також наголошує, що у вирішенні питання про поважність
причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу
заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
У своїх скаргах заявниця зазначає, що вона не проживала зі
спадкодавцем за заповітом, а нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та
повідомлення її як спадкоємця за заповітом, про існування заповіту їй стало
відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви
про прийняття спадщини.
Між тим у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №
24-753/0/4-13 міститься роз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути
визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття
спадщини: 1) як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку
прийняття спадщини, 2) необізнаність особи про наявність спадкового майна, 3)
похилий вік, 4) непрацездатність, 5) незнання
про існування заповіту, 6) встановлення судом факту, що має юридичне
значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання
однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, 7)
відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, 8) несприятливі
погодні умови.
Разом з цим, при вирішенні цивільно - правового спору суд
також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що
право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й
інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є
вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із
загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція
ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від
02.11.2004 року № 15-рп/2004 у
справі № 1-33/2004.
Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат»
нотаріус або в сільських населених пунктах – посадова особа органу місцевого
самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від
спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це
тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого
самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може
зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у
пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення
спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року
№ 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595,
при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє
наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для
прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про
прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
З огляду на зазначене, ухваливши рішення про відмову в
позові, суди не дослідили, чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи
за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового
договору, заповіту та відповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про
відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у
тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що
свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження
спадкодавця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові
Верховного суду України від 23.08.2017 р. в аспекті справи №
6-1320цс17.
Матеріал по темі: «Спадщина:
необізнаність або незнання спадкоємця про наявність заповіту»
#спадок, #спадкоємець,
#наследство, #строкнаприйняттяспадщини, #порушеннястроку, #додатковийстрокдляприйняттяспадщини,
#заява, #нотаріус, суд, #поважніпричинипропуску, #заповіт, #завещание,
спадкування за законом, частки спадщини, юрист, судовий захист, #АдвокатМорозов
Немає коментарів:
Дописати коментар