Адвокат Морозов (судовий захист)
Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, як аспект недійсності правочину. Судова практика Верховного суду України.
Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у
зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх
прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій
формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за
яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).
Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права
первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент
переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
ВАЖЛИВО: положеннями
статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні
здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
(!!!) Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у
зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього
наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному
кредиторові є належним виконанням.
Разом з тим, ч. 1 ст. 515 ЦКУ передбачає, що заміна кредитора не
допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема
у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю.
Необхідно вказати, що в постановах від 15.04.2015р. у справі № 3-43гс15 та від 10.02.2016р. у справі № 3-4гс16 Верховний
Суд України дійшов висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у
зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер,
обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника
та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати
порядок заміни кредитора у договорі.
Отже, відсутність згоди
боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди
передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного
кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить
вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові судової палати у
господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі № 910/6098/14.
При розгляді справу №
6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 року зробив наступний
висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні
здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або
законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у
зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього
наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному
кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України
передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому
кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у
зобов’язанні.
ВАЖЛИВО:
за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про
передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення
заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному
кредитору і таке виконання є належним.
Більше того, відповідно до правової позиції висловленій Верховним Судом
України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13) вбачається, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК
України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у
зобов’язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва
(смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо. До нового кредитора
переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що
існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого
провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Окремо необхідно вказати, що заміна кредитора у зобов’язанні, як і саме
зобов’язання, є інститутом цивільного права, а відносини,
пов’язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Оскільки виконання рішення суду є невід’ємною стадією процесу правосуддя,
то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах
та у порядку, визначеному процесуальним законодавством України та Законом
України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання
рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі
невиконання їх у добровільному порядку. (Постанова ВСУ від
19.08.2014 р. № 3-56гс14).
Теги: заміна кредитора, замена кредитора, зобов'язання, відсутність згоди,
уступка, цессія, боржник, кредитор, договір, виконавче провадження, виконання
судового рішення, факторинг, повідомлення боржника, стягувач, судова практика,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар