Адвокат Морозов (судовий захист)
Як захистити право власності? До кого звертатися з
позовом, якщо нерухомість перепродана декілька разів? Який предмет позовної
заяви та кого вважати відповідачем? Компенсація шкоди? «Добросовісний набувач»?
21 грудня 2016 року Верховним судом України у справі № 6-2233цс16
досліджувалось наступне питання:«Чи має право власник нерухомості, позбавлений останньої
на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, витребувати це
майно у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України?».
Судові рішення з приводу
неоднакового застосування норм матеріального права: рішення Верховного Суду України від
19 січня 2011 року, ухвала ВССУ від 13 липня 2016 року, постанова ВГСУ від 8
квітня 2010 року, постанови ВСУ від 3 жовтня 2011 року (справа №
3-98гс11), 13 лютого 2013 (справа № 6-174цс12), 17 грудня 2014 року (справа №
6-143цс14), 24 червня 2015 року (справа № 6-251цс15), 16 вересня 2015 (справа №
6-1203цс15), 18 листопада 2015 року (справа № 6-1884цс15) та 2 березня 2016
року (справ № 6-3090цс16).
Спираючись на нижчевикладене
ВСУ зробив ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК.
Нагадаю, що згідно з
ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права,
викладені у постановах Верховного
Суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності
нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Також слід вказати, що
предмет дослідження абсолютно не новий, і Верховний Суд України розглядаючи
справи від 21.11.2012 року № 6-136цс12 (№ в
ЄДРСРУ 27760566), від 02 вересня 2015 р. у справі 6-1168цс15 (№ в ЄДРСРУ
50287777) та 02.11.2016 р. № 6-2161цс16, вже робив відповідний аналіз …
Однак, вирішуючи питання про
усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм
матеріального права, cудові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України виходив з такого.
Відповідно до закріпленого в
статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право
витребувати майно із чужого незаконного володіння.
ВАЖЛИВО: Витребування майна шляхом
віндикації застосовується
до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і
володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не
на підставі укладеного з власником договору.
Віндикація (від лат. Vindicatio захист) –
витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника.
Віндикація — це передбачений законом основний
речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи
особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у
відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об’єкта
права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою
відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
(Романюк Я.М., Голова Верховного суду України, Вісник ВСУ № 9(169)’2014) .
Майно може бути витребувано
від особи, яка не є стороною недійсного
правочину, шляхом подання віндикаційного позову,
зокрема від добросовісного набувача -
з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (ч. 3 п. 10
Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду
цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Добросовісний набувач — набувач, який не знав і не повинен був знати, що майно придбане в особи,
яка не мала права його відчужувати.
Необхідно також враховувати
і судову практику, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів,
зокрема на рішення Верховного суду України по справі № 6-327цс15 від 23.12.2015 р. (№ в
ЄДРСРУ 55159817), яке передбачає, що виходячи з
положень закону право витребувати
майно із чужого незаконного володіння має
лише власник цього майна.
При цьому норма частини
першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про
повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в
наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення
майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.
Право власника на
витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої
статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його
володіння. Ця норма
передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на
витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є
вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з
їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК
України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача
обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи,
якій він передав майно, поза їх волею.
ВАЖЛИВО: Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює
витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК
України застосовується як підстава позову про повернення майна від
добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій
він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій
особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних
відносин.
У разі встановлення що
відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з
володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових
рішень. Така сама правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової
палати у цивільних справах Верховного суду України №
6-53цс12 (№ в ЄДРСРУ 27595059).
ВИСНОВОК: Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого
щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з
володіння власника поза його волею.
ПРАВИЛО: Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або
оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування
наслідків недійсності правочину має пред’являтися тоді, коли майно залишається
у набувача. Тобто якщо вчинений один
правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним
способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув
майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно
звертатися з віндикаційним позовом.
Якщо після укладення
недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним
визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про
витребування майна в останнього набувача.
У разі задоволення
віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування
добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати
має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з
особи, яка є винною в недійсності правочину.
Необхідно підкреслити, що
Верховний суд України неодноразово вказував, що розглядаючи такі спорисудам
слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі
докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з
урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження, при
цьому суди не повинні надавати перевагу одним доказам над іншими.
P.s. Згідно ч. 5 ст.
13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів суд має право відступити від
правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним
наведенням відповідних мотивів.
P.s.s. В Верховній Раді
України досі залишається не розглянутим законопроект Сергія Власенко «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо започаткування реальної
реформи судової гілки влади» № 5136 щодо обов’язковості врахування судами
нижчої інстанції правових позицій Верховного суду України, однак з правом
вибору та обґрунтуванням конкретної правової позиції у разі їх
багатоманітності.
Теги: право
власності, власник майна, правочин, перепродаж, витребування майна,
віндикаційний позов, компенсація, збитки, стягнення витрат, право власності на
підставі судового рішення, добросовісний набувач, судовий захист, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар