Адвокат Морозов (судебная защита)
Судова практика Верховного суду України стосовно
оформлення договору позики, порядку передачі грошей (предметів), виплати
процентів та відповідальності боржників у разі неповернення (не своєчасного
повернення) предмету позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК
України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність
другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж
суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та
такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших
речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за
договором позики на позичальникові лежить обов’язок повернути суму позики у
строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на
підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена
розписка позичальника
або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної
грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми
(договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК
України (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в
одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний
його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується
особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом
або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013
року суд виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики
внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору,
але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Аналогічна правова позиція підтверджена Постановою
Верховного суду України від 24.02.2016 року по справі № 6-50цс16.
ВАЖЛИВО: За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів
є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи
як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від
кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики,
суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також
надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів –
робити відповідні правові висновки (правова
позиція Верховного суду України від 12.04.2017 р. у справі № 6-487цс17)
Між тим статтею 536 ЦК України встановлено, що за
користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти,
якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір
процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором,
законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України
позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,
якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання
процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір
процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку
України.
19.10.2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-2129цс16 підвів підсумок відповідальності боржника перед
кредитором, в разі несвоєчасного повернення позики та конкретизував складові
його боргу.
Так частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що
якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити
грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ВАЖЛИВО: Отже, у разі неповернення
позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме:
1. суму позики з урахування встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення грошового зобов'язання;
2. проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором
або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ
за весь строк користування позиченими коштами (правова
позиція Верховного суду України від 07 вересня 2016 р. у справі за № 6-1412цс16);
3. три проценти річних від простроченої суми, якщо інший
розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми
(стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України)
підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Разом з цим, відповідно до правової позиції
Верховного суду України висловленій у постанові від 30 травня 2012 року
справа № 6-48цс12 в разі
якщо спір виник між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики,
то право позикодавця, який не є ні юридичною особою, ні суб’єктом
підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України «Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право
здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, на отримання від
позичальника обумовлених договором позики процентів за користування грошима
регулюється ст. ст. 1046–1048 ЦК України, а не вказаним вище Законом.
ВИСНОВОК: З урахуванням викладеного потрібно наголосити, що при
передачі грошових коштів в борг можна піти двома шляхами:
1) Укласти ПИСЬМОВИЙ договір позики, вказавши у ньому, що
підставою для його підписання є факт передачі обумовлених коштів у позику;
2) Скласти розписку про виконання умов договору позики, в
частині передачі позичальнику грошових коштів за договором позики на конкретно
визначений термін.
Крім усього вищевикладеного, в договорі позики необхідно
чітко прописати всі реквізити сторін (ПІБ, ІДН, місце реєстрації / проживання
кредитора і боржника, паспортні дані сторін, контактні телефони, електронну
пошту і.т.д.).
Слід також пам'ятати, що необхідно чітко (з розшифровкою)
прописувати предмет позики - якщо це грошова валюта, то вказати якої країни,
наприклад долари США, Канади або Австралії, тому що чітко не охарактеризувавши
предмет договору можна недоотримати суму боргу, а якщо це річ - вказати її
характеристики, стан, грошову вартість (можна її сфотографувати).
В противному випадку, доведеться отримувати від боржника
належні та допустимі докази, які можуть бути використані у суді: листи,
розписки, e-mail повідомлення, висновки та/або витяги по кримінальному
провадженню (належним чином оформлені) і.т.і.
P.s.
висновок працівника правоохоронного органу, зроблений на підставі відповідних
пояснень боржника і
відібраних в рамках кримінального провадження про отримання грошей в борг,
не завжди є належним та допустимим доказом у суді (постанова Верховного суду
України від 08 червня 2016 р. у справі №
6-1103цс16)
Теги: позика,
займ, форма договору, проценты
по займу, відповідальність,
неповернення позики, відсотки, пеня, боржник, кредитор, 3% річних, індекс
інфляції, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар