Підсудність спору: відчуження частки у статутному капіталі товариства

Адвокат Морозов (судовий захист)

Юрисдикційна підсудність спору щодо дарування частки у статутному капіталі товариства

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що оскільки спір виник щодо дарування частки у статутному капіталі товариства, що пов’язано з розпорядженням корпоративними правами, то він є корпоративним, а отже суд касаційної інстанції вважав що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Однак, 05.04.2017 р. усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом норми процесуального права (частин 1, 2 статті 15 ЦПК України, пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 6-381цс17 скасувала рішення суду касаційної інстанції (цивільної юрисдикції) щодо закриття провадження у справі з підстав не підсудності на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що за договором дарування  позивач подарував, а обдарований прийняв у дар в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, частку у статутному капіталі ТОВ у розмірі 100 %.

Дарувальник ставить перед судом питання про визнання недійсним договору дарування з підстав, передбачених статтею 231 ЦК України, а також зазначає, що на момент укладення договору дарування, останній вже не був учасником ТОВ у зв’язку з чим  не мав законних прав на відчуження вказаної частки.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із пунктом 4 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Судами встановлено, що на момент укладення спірного договору, позивач не був учасником товариства, оскільки до моменту укладення цього договору він відчужив свою частку на користь третьої особи.

Із системного аналізу положень ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII) вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

ВАЖЛИВО: При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 ГК України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним у пункті 4 частини першої статті 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, то відповідно до статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

(!!!) Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом судового спору є визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства, вимог щодо вирішення питань пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ позивачем не заявлено.

Верховний суд України вказав, що скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, касаційний суд не повністю врахував предмет судового спору і вимоги, заявлені у суді першої інстанції, дійшовши передчасного висновку про те, що між сторонами виник спір з приводу створення, діяльності, управління та припинення діяльності господарського товариства.

Між тим правова позиція ВСУ від 14 березня 2016 року у справі № 6-457цс16, (ЄДРСРУ № 57201709) передбачає, що  продаж (форма відчуження) частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному  товаристві.

Оскільки спір виник між учасниками товариства щодо купівлі-продажу часток у статутному фонді цього товариства, що пов’язано з розпорядженням корпоративними правами, тому спір є корпоративним, а отже справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Також Верховним судом України чітко зазначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1593цс16,  ЄДРСРУ № 61260636 ).

Матеріал по темі: «Підсудність спору: законність об’єднання різних процесуальних вимог» .

ВИСНОВОК: для об’єктивності визначення юридичної підсудності відповідного виду спору необхідно встановлювати:

1. суб’єктивний склад і статус учасників провадження;
2. предмет судового спору, позовну вимогу або сферу відносин що підлягають захисту;
3. наявну судову практику або правові позиції (пленуми) вищих судов країни.

Теги: підсудність спору, юрисдикція судів, корпоративні спори, корпоративні відносини, статутний капітал товариства, відчуження частки у статутному капіталі, господарські спори, судова практика, Адвокат Морозов