Адвокат Морозов (судовий захист)
Майно, яке вибуло з володіння
власника на підставі рішення суду, але в подальшому скасованого, вважається
таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Початок відліку строку
позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо
майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),
власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було
викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з
володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої
волі іншим шляхом.
За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння
власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в
подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза
його волею.
Вищевказане підтверджується постановами Верховного Суду
України від 16 квітня 2014 року (справа №
6-146цс13), 28 січня 2015 року (справа № 6-218цс14), 24
червня 2015 року (справа №
6-251цс15) в яких міститься правовий висновок,
що за змістом частини першої статті 388 ЦК України майно,
яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього
майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння
власника поза його волею, і власник майна вправі витребувати його від
добросовісного набувача.
Між тим, Верховний Суд України у постанові від 11 лютого
2015 року (справа № 6-1цс15) виклав правовий висновок про те, що відповідно до статей
330, 388 ЦК України майно, яке було предметом судового розгляду про визнання
іпотечного договору дійсним та за рішенням суду право власності визнано за
іншою особою, проте дійсний власник не був
стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно
відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається
добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.
Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не
припиняється із втратою ним цього майна.
ВАЖЛИВО: Проте, виходячи з положень статті 387 Цивільного кодексу
України, віндікація застосовується тоді, коли у власника зберігається право
власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його
володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи.
Тобто, віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника
до незаконно володіючої майном особи з метою відновлення порушеного володіння
річчю шляхом вилучення її у натурі.
Отже, суб'єктом таких вимог може бути тільки власник, а
об'єктом виступає об'єкт матеріального світу, конкретно та індивідуально визначена
річ.
Верховний Суд України у свой правовiй позицiї, що
висловлена у справi № 6-3090цс15,
вказує, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин
речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і
володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не
на підставі укладеного з власником договору.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником
майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення
віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав,
передбачених ст. ст. 387 та 388 ЦК України.
Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди
повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено
лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду
спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які
визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: 1) чи набуто майно з
відповідних правових підстав; 2) чи є підстави набуття майна законними; 3) чи є
набувач майна добросовісним набувачем тощо.
Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного
Суду України від 17.12.2014 року у справі №
6-140цс14.
Разом з тим, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна
давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про
захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три
роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п’ятої статті 261
ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася
або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті
267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про
застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За положенням частини першої статті 261 ЦК України перебіг
позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як
суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення
прав і законних інтересів.
ВАЖЛИВО: Проте з урахуванням
особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може
бути пов’язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Більше того, згідно правової позиції Верховного Суду
України, викладеній у постановах від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15 якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних
правових наслідків з моменту його ухвалення.
ВИСНОВОК: у разі скасування судового рішення, на підставі
якого набуто право власності на майно, перебіг позовної давності починається з
моменту скасування такого судового рішення (Постанова
Верховного суду України від 29.03.2017 р. у справі № 6-866цс16)
Теги: право
власності, майно, скасування судового рішення, витребування майна,
добросовісний набувач, позовна давність, строк давності, власник майна, сторона
правочину, віндикаційний позов, статті 388 ЦК України, судовий захист, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар