суббота, 15 октября 2016 г.

Підсудність судових спорів на стадії ліквідації банку: судова практика



Адвокат Морозов (судебная защита)

Чи виконується правовий висновок Верховного Суду України від 16.02.2016 року по справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року по справі № 21-286а16  суть якого зводиться до того, що спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства?

Згідно позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 16.02.2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року по справі № 21-286а16  на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Більше того, згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

ВАЖЛИВО: Разом з цим адміністративна юрисдикція судів знайшла спосіб відступлення від вищевказаної правової позиції спираючись на ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 2 ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Найчастіше суди зазначають, що необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Крім того, пунктом 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"  адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі № 992/11/14-14 від 25.07.2014.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 року у справі № 21-484а15 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства (Окружний адміністративний суд м. Києва 21 вересня 2016 року № 826/13124/16, № 61527651).

Не важко буде спрогнозувати  позицію апеляційної інстанції опираючись на Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 р.  справа № 826/23754/15 (№ 61868079), якою було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк» про закриття провадження в цій адміністративній справі.
Обґрунтування серед іншого, наступне. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

ВАЖЛИВО: Разом з цим, частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дійсно встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Тому суд звертає увагу на те, що в адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Більше того, відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

В свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

ВИСНОВОК: Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Аналогічні позиції апеляційних інстанцій містяться у справах: Київський апеляційний адміністративний суд справи  №   826/5998/16 від 13 липня 2016 року (№ 58952831), справа № 826/3358/16 від 06 вересня 2016 року (№  61193421);  Одеський апеляційний адміністративний суд від 12 липня 2016 р. справа № 815/1999/16;  Вінницький апеляційний адміністративний суд справи №  802/274/16-а від 11 серпня 2016 року (№ 59784017), справа №  822/748/16  від 17 серпня 2016 року (№  59849657).     



Теги: Фонд гарантирования вкладов физических лиц, фонд гарантування вкладів, банкрот, банкрутство банку, ликвидация, Національний банк, нацбанк, ФГВФО, кредит, депозит, банк, кредитор, акцепт,  вклад, требования, подсудность споров, підсудність справ, юрист, судебная защита, Адвокат Морозов   
                                     

2 комментария:

  1. Информационно-аналитический портал "INSIDER LIFE NEWS"
    Автор: Морозов Евгений, адвокат
    http://ilife-news.com/27281-pdsudnst-sudovih-sporv-na-stadyi-lkvdacyi-banku-sudova-praktika.html

    ОтветитьУдалить
  2. http://news.meta.ua/reg/kyiv/cluster:51097696-Pdsudnst-sudovikh-sporv-na-stad-lkvdats-banku-sudova-praktika/

    ОтветитьУдалить