Продовження дозволів на зброю

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів під час дії воєнного стану в Україні

18.03.2022 р. Міністерство внутрішніх справ України видало наказ  № 195 «Про продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів під час дії воєнного стану в Україні» який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2022 р. за № 345/37681 у відповідності до якого установлено, що під час дії воєнного стану в Україні строк дії дозволів, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 продовжується на період до 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.

Втім продовження визначеного в пункті 1 цього наказу строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів проводиться уповноваженими підрозділами Національної поліції України за зверненням громадян України, уповноважених представники юридичних осіб відповідно до вимог Інструкції.

Так, п. 12.5 Інструкції передбачає, що для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:

• заяву про продовження терміну дії дозволу (до заяви додають документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння);
• медичну довідку;
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв’язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
• власник зброї також пред’являє договір страхування.

ВИСНОВОК: Відповідно до вищевказаного наказу МВС строк дії дозволів на зброю продовжується на період до 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, однак для цього власник зобов’язаний звернутися до поліції та надати перелік документів визначених Інструкцією.

 

Матеріал по темі: «Застосування цивільними особами вогнепальної зброї»

 

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

 

теги: оружие, зброя, зброя для цивільних, застосування зброї, самооборона, напад, збройна агресія, воєнний стан, Верховная Рада, Кабінет Міністрів, Адвокат Морозов

Довідка про відсутність (наявність) судимості

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Оновлено порядок видачі довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості

Наказом МВС від 30.03.2022 № 207 «Деякі питання ведення обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2022 року за № 425/37761 затверджено:

1) Положення про інформаційно-аналітичну систему "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості";

2) Порядок доступу до відомостей інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

А також установлено, що довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, видаються у формі витягів з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

Об'єктами обліку інформаційно-аналітичної системи є:

• фізичні особи, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України набули статусу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого;
• фізичні особи, щодо яких застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;
• фізичні особи, яких звільнено від кримінальної відповідальності згідно із статтями 44 - 49, 97 Кримінального кодексу України;
• фізичні особи, яких оголошено в розшук;
• громадяни України, яких засуджено судами інших держав;
• архівна інформація репресивних органів.

Відомості про об'єкти обліку:

• установчі дані: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження;
• громадянство, стать, реєстрація місця проживання, реквізити документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України або спеціальний статус особи, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реєстраційний номер облікової картки платника податку, дактилоскопічна формула (за наявності);
• повідомлення особі про підозру (пред'явлення обвинувачення);
• застосування щодо особи запобіжних заходів;
• оголошення особи у розшук;
• наслідки досудового розслідування кримінальних правопорушень (закриття кримінального провадження; звернення до суду з обвинувальним актом; з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру);
• судове рішення: дата, найменування суду, статті Кримінального кодексу України, вид та строк покарання, дата набрання законної сили;
• виконання покарання;
• здійснення Президентом України помилування щодо засудженого;
• застосування заходів пробації;
• засудження громадян України на території іноземних держав;
• зняття/погашення судимості.

Використання відомостей з Системи для:

• кваліфікації кримінального правопорушення при вчиненні нового кримінального правопорушення;
• застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення;
• з'ясування обставин, що обтяжують покарання;
• прийняття рішення щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокового звільнення, амністії, помилування та в інших випадках, визначених законодавством;
• виявлення перешкод в обійманні певних посад;
• встановлення передумов заборони займатися певними видами професійної діяльності;
• обмеження свободи пересування;
• визначення виду виправної колонії, у якій засуджені до позбавлення волі відбуватимуть покарання;
• виконання запитів на підставі міжнародних договорів про правове співробітництво у кримінальних справах;
• виконання державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, іншими державними органами завдань, визначених законодавством.

В свою чергу, Порядок доступу до відомостей інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" передбачає, що Витяг - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням ІАС та містить відомості з неї, які є актуальні на дату та час його формування. Кожному Витягу присвоюється унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах ІАС.

Види Витягів про:

• відсутність (наявність) судимості (скорочений);
• притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (повний);

Право на запит та отримання відомостей з системи мають:

• державні органи, які здійснюють правоохоронні функції, органи прокуратури, суди всіх рівнів;
• органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи та організації, у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством;
• фізичні особи (за досягненням 14-річного віку).

Форма подання запиту:

• в паперовій формі (подається особисто Заявником або представником до служби ЄІС МВС, регіонального сервісного центру МВС або віддаленого пункту реєстрації акредитованого центру сертифікації ключів МВС незалежно від реєстрації місця проживання Заявника. Запит друкується або заповнюється письмово від руки розбірливими літерами без виправлень та підписується Заявником або Представником;
• в електронній формі (за умови ідентифікації Заявника з використанням електронного підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи).

ВАЖЛИВО: У разі незгоди з відомостями, що містяться у Витязі, Заявник може надати до служби ЄІС МВС офіційні документи (засвідчену судом копію рішення із зазначенням дати набрання чинності, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до ІАС.

Легітимність Витягу може бути перевірена через офіційний вебсайт МВС або з використанням сервісної послуги єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, у формі прикладного програмного інтерфейсу, Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або електронного кабінету громадянина.

Відмова у надані відомостей, якщо:

• запит подано особою, яку неможливо ідентифікувати або яка не підтвердила повноваження щодо його подання, або установчі дані в запиті зазначені не в повному обсязі чи некоректно;
• у запиті не вказано мету отримання відомостей;
• у запиті не вказано вид запитуваної інформації (повний або скорочений Витяг);
• відомості про фізичну особу, зазначені в запиті в електронній формі, не відповідають реквізитам підписувача, що зазначені в сертифікаті відкритого ключа електронного підпису.

Відповіді на запити, подані в паперовій формі, надаються у строк до 10 робочих днів, а у виняткових випадках, коли підготовка Витягу потребує додаткової перевірки інформації, відповіді на вимоги надаються у строк до 30 календарних днів.

Між тим, в електронному вигляді відповідь з’являється в особистому кабінеті швидке (до 1 хв.) з QR-кодом, що дає змогу перевірити чинність даного документа.

Строк вмотивованої відмови в наданні Витягу не може перевищувати 10 робочих днів із дня надходження запиту.

ВИСНОВОК: Електронний сервіс дозволяє замовити та отримати витяг про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність/наявність судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

 

Матеріал по темі: «Довідка про судимість (несудимість) за особистим зверненням громадян»

 

 

Теги: довідка про несудимість, витяг про несудимість,  видачі довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, інформаційно аналітична система, відсутність судимості, наявність судимості, Адвокат Морозов

 

Застосування цивільними особами вогнепальної зброї

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Застосування цивільними особами вогнепальної зброї під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії

15 квітня 2022 р. № 448 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову, якою затверджено «Порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України у період дії воєнного стану» (надалі  - «Порядок»).

Мета:

Вказаний Порядок визначає процедуру застосування громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі — цивільні особи), вогнепальної зброї і боєприпасів до неї (далі — вогнепальна зброя) під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України (далі — збройна агресія проти України) у період дії воєнного стану відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”.

Терміни:

застосування вогнепальної зброї — ведення стрільби з вогнепальної зброї цивільними особами під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану, зокрема здійснення індивідуальної самооборони та самооборони під час виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану;

індивідуальна самооборона — застосування вогнепальної зброї цивільними особами під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану для захисту свого життя і здоров’я від нападу або загрози нападу, якщо в інший спосіб і за допомогою інших засобів захистити себе в такій ситуації неможливо;

самооборона — застосування вогнепальної зброї цивільними особами під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану для захисту від нападу або загрози нападу на військові та/або цивільні об’єкти, що охороняються та/або обороняються ними, іншими  особами, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану, якщо в інший спосіб і за допомогою інших засобів захистити їх у такій ситуації неможливо.

Терміни “військовий об’єкт”, “напад” та “цивільний об’єкт” вживаються у значенні, наведеному в Порядку застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. № 68.

Термін “особи, причетні до збройної агресії” вживається у значенні, наведеному в Порядку застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 р. № 828.

Принципи під час застосування вогнепальної зброї:

неминучості — застосування вогнепальної зброї в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним;

військової необхідності — застосування вогнепальної зброї в разі, коли в інший спосіб реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо;

пропорційності — застосування вогнепальної зброї у тій мірі, в якій це необхідно для досягнення мети самооборони та/або відсічі, стримування збройної агресії проти України, якщо це не заподіє стороннім особам і цивільним об’єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.

(!!!) Застосування вогнепальної зброї повинне здійснюватися таким чином, щоб заподіяти мінімальну шкоду в кожній конкретній ситуації.

Цивільні особи мають право застосовувати вогнепальну зброю для:

• відбиття нападу або запобігання загрозі нападу на військові та/або цивільні об’єкти, що охороняються;
• запобігання вчиненню та/або припинення протиправних дій чи діяльності осіб, причетних до збройної агресії;
• звільнення захоплених військових та/або цивільних об’єктів або запобігання (перешкоджання) такому захопленню;
• знищення зброї, бойової техніки, транспортних або технічних засобів, які перебувають у користуванні осіб, причетних до збройної агресії;
• захисту цивільних осіб, військових та/або цивільних об’єктів від нападу;
• запобігання та/або припинення діяльності, затримання, роззброєння або знешкодження осіб, причетних до збройної агресії;
• припинення дій осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
• припинення дій осіб, які перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану;
• відбиття нападу на осіб, залучених до виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, або інших осіб, у разі виникнення загрози їх життю чи здоров’ю.

(!!!) Рішення про застосування зброї під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану приймається цивільними особами з урахуванням обстановки у взаємодії з відповідним  командиром з’єднання, військової частини і підрозділу Збройних Сил.

Разом з цим, цивільні особи під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період дії воєнного стану мають право самостійно приймати рішення про застосування вогнепальної зброї відповідно до вимог цього Порядку з подальшим обов’язковим повідомленням відповідному командиру з’єднання, військової частини і підрозділу Збройних Сил та/або правоохоронного органу у разі:

1.     індивідуальної самооборони;

2.     захисту життя і здоров’я інших осіб.

Слід наголосити, що у разі застосування зброї у відповідності до вищевказаного Порядку та вимог Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України, відповідно до п. 22 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Кримінального кодексу, цивільні особи не несуть кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України.

ВИСНОВОК: Порядком унормовано питання надання цивільним особам повноважень на застосовування вогнепальної зброї у період воєнного стану, а також встановлено перелік правових підстав та алгоритм для прийняття цивільними особами рішень та інформування про застосовування вогнепальної зброї у взаємодії з військовим командуванням.

 

Примітка: Цивільна особа, яка носить зброю та користується нею має ознаки «комбатанта» (фр. combattant) — у міжнародному праві особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни, беруть участь безпосередньо у воєнних діях.  Відповідно до Гаазькій конвенції законів і звичаїв сухопутної війни 1907 року, а також у Женевських конвенціях 1949 року та протоколах I і ІІ застосування насильницьких військових заходів до комбатантів (аж до знищення) вважається законним. Комбатант, який потрапив до ворогуючої сторони, користується статусом військовополоненого.

 

P.s. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» цивільні особи зобов’язані здати отриману ними вогнепальну зброю і невикористані боєприпаси до неї до органів Національної поліції України не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.

 

Матеріал по темі: «Зброя для цивільних осіб у період воєнного стану»

теги: оружие, зброя, зброя для цивільних, застосування зброї, самооборона, напад, збройна агресія, воєнний стан, Верховная Рада, Кабінет Міністрів, Адвокат Морозов

 

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Розширено перелік осіб, які звільняються від військової служби

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Прийнято Закон України, яким розширено перелік осіб, що звільняються від військової служби в умовах воєнного часу та загальної мобілізації

01.04.2022р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» № 2169-IX.

Відповідно до Пояснювальної записки вбачається, що 15 березня Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і тяжкохворими дітьми» за реєстраційним № 7140- 1 від 14 березня 2022 року, який має на меті визначення спрощеного порядку звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми.

Однак, згаданий вище закон не враховує всіх категорій громадян, які не зможуть нести військову службу у зв’язку з загальною мобілізацією. Усі підстави для звільнення з контракту під час воєнного стану передбачені в пункті третьому частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме:

• особи, які досягли граничного віку перебування на військовій службі (60 років, для вищого офіцерського складу — 64);
• непридатні до військової служби з виключенням їх з військового обліку;
• особи, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Матеріал по темі: "Порядок припинення контракту про проходження військової служби"

Отже, звільнення з контракту за сімейними обставинами, зокрема вагітних жінок-військовослужбовців, жінок-військовослужбовців у відпустці для догляду за дитиною, одного з подружжя, якщо обоє проходять військову службу і мають дитину чи кілька дітей до досягнення ними повноліття, військовослужбовців, які виховують дитину самостійно, під час воєнного стану неможливе, що перешкоджає забезпеченню принципу охорони дитинства. Те ж саме стосується і підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Такий перелік є неповним, адже може скластись ситуація, коли жінка проходить військову службу, а чоловік займається вихованням дитини і підлягає призову. У такому разі, якщо у нього немає інших підстав для відстрочки, дитина залишається без опіки та піклування батьків. Також можлива ситуація, коли чоловік проходить службу, а жінка підлягає призову, адже є резервістом у зв'язку з тим, що проходили військову службу з 2014 року і після звільнення її було автоматично віднесено до оперативного резерву.

(!!!) Неможливість звільнення вагітної жінки-військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану чи призов за мобілізацією може загрожувати життю не лише самої жінки, а й ненародженої дитини, хоча Сімейним кодексом України у частині четвертій статті 49 визначено, що держава повинна створювати для вагітних жінок умови для збереження їхнього здоров'я та народження здорової дитини.

Під час воєнного стану жоден з батьків, якщо обоє є військовослужбовцями, не може звільнитися з військової служби. Така ситуація може спричинити залишення дитини без батьківської опіки та піклування взагалі, що порушує принцип забезпечення охорони дитинства.

Так, у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Стаття 12 цього ж Закону визначає, що держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей.

Враховуючи викладене Законодавець вніс зміни до таких законів України:

1.      Частину першу статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" після абзацу дванадцятого доповнити новим абзацом такого змісту: "жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

2.      У Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу":

1) пункти 3 і 4 частини другої статті 17 викласти в такій редакції: "3) дитину (дітей) віком до 18 років, яку (яких) виховують самостійно; 4) дитину віком до трьох років";

2) у статті 26: підпункт "г" пункту 2 частини четвертої викласти в такій редакції: "г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

• у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

• у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

• у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

• військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

• військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

• один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років";

у частині п’ятій: підпункт "ґ" пункту 2 доповнити абзацом одинадцятим такого змісту: "військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю"; пункт 3 доповнити підпунктом "г" такого змісту: "г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

• у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

• у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

• військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

• військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

• один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років";

• підпункт "г" пункту 2 частини шостої доповнити абзацами одинадцятим і дванадцятим такого змісту:

• "військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

• один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років".

ВИСНОВОК: Таким чином, зазначеним Законом встановлено додаткові підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, а саме:

• вагітність;
• перебування у відпустці для догляду за дитиною;
• звільнення одного з подружжя, якщо обоє проходять військову службу і мають неповнолітню дитину (дітей);
• виховання неповнолітньої дитини (дітей) самостійно.

Також запропоновано надати жінкам та чоловікам, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який проходить військову службу, право на відстрочку від призову за мобілізацією та на строкову службу.

 

Матеріал по темі: «Звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та доглядачів за інвалідами і хворими дітьми»

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІОЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Дистанційна робота працівників державних органів у період воєнного стану

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Дистанційна та поза межами країни робота державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану

З початком вторгнення російських військ на територію України більшість державних службовців була позбавлена можливості виконувати свої посадові обов’язки безпосередньо на робочих місцях.

Тому 12 квітня 2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану».

Вказаною Постановою передбачено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 602 КЗпП дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Частиною першою статті 2 Закону № 2136-ІХ встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

(!!!) Отже, переведення працівника на дистанційну роботу не вимагає обов’язкового попередження за 2 місяці про зміну істотних умов праці.

Міністерство економіки України рекомендує з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

- визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

- умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

- умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

- інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП, а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

(!!!) За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 60-1 КЗпП).

Окрім цього, робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку, в противному випадку до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Слід вказати, що скасовано наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17 березня 2022 р. № 20-22 “Про внесення змін до Типових правил внутрішнього трудового розпорядкуˮ (У абзаці першому пункту 9 розділу ІІІ Типових правил внутрішнього службового розпорядку, після слів «за межами адміністративної будівлі державного органу» доповнити словами «, в тому числі за кордоном на період дії воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в її окремих регіонах, та протягом 10 днів після припинення або скасування такого стану»).

ВИСНОВОК:

• надано право керівникам державної служби під час дії воєнного стану запроваджувати дистанційну роботу для працівників, які перебувають на території України;
• встановлюється, що робота працівників за кордоном допускається лише у випадку відрядження;
• надане право керівнику державної служби застосовувати дисциплінарне стягнення, в тому числі звільнення з посади державної служби, до працівників, які в робочий час перебувають поза межами робочого місця без рішення відповідного керівника.

 

Матеріал по темі: «Взаємовідносини працівника і роботодавця в умовах воєнного стану»

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІОЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Теги: дистанційна робота, держслужбовець, робота поза межами робочого місця, працівник, роботодавець, оплата праці, відпустка, робочий час, трудовий договір, робота у нічний час, звільнення, призупинення, воєнний стан, Адвокат Морозов