Судова юрисдикція у
справах про банкрутство відповідно до суб`єктного складу та з врахуванням вимог
Кодексу України з процедур банкрутства
19
березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 909/130/19
(ЄДРСРУ № 88359531) досліджував питання судової юрисдикції у справах про
банкрутство відповідно до суб`єктного складу та з врахуванням вимог Кодексу
України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.
У
статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють
виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та
будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди
розглядають також інші справи.
Відповідно
до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами
територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною
1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,
господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні
правопорушення.
Водночас,
важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції
України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність,
правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою
Європейського суду з прав людини.
Судова
юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади
здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо
визначеного кола правовідносин.
Критеріями
розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких
певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є
суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних
правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма
вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія
справ.
Отже,
здійснюючи судочинство, обов`язком суду є чітке визначення судової юрисдикції
відповідно до суб`єктного складу та з врахуванням вимог закону з метою
забезпечення законності, правової визначеності та забезпечення доступу до
правосуддя.
18
лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 918/335/17, провадження № 12-160гс19 (ЄДРСРУ №
88138141) також досліджувала питання юрисдикційної підсудності у справах про
банкрутство.
Так,
постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06
квітня 2018 року у справі № 925/1874/13
передбачено, що концентрація спорів про витребування майна банкрута у
добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про
банкрутство забезпечує реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває
справа про банкрутство за діяльністю боржника, є ефективним засобом юридичного
захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами частини
четвертої статті 10 Закону № 2343-XII, пункту 8 частини першої статті 20,
частини дев`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно
до зазначених вище положень законодавства господарські суди розглядають справи
у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження
у справі про банкрутство.
Отже,
якщо позивачем у справі є
боржник, а відповідачами - фізичні особи, то за суб`єктним складом сторін такий
спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Тому
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками, викладеними в
постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06
квітня 2018 року у справі № 925/1874/13, у зв`язку з чим Велика Палата
Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій частині.
У
порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які
справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх
вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Звідси
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги юридичноъ особи -
боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали
розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін (відповідач фізична
особа), предмета спору та характеру правовідносин у порядку цивільного
судочинства.
(!!!) Отже висновки судів про те, що цей спір не
підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до повноважень
суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах
справи про банкрутство без порушення нової справи, є помилковими.
В
той же час, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що після
ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс
України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №
2597-VIII.
У
пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур
банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший
розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу
незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ
про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії
санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно
до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори,
стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами,
передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням
особливостей, визначених цією статтею.
Господарський
суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи
вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними
вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними
результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених
боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування
його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про
поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших
вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до
Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає
спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським
процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює
рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень,
суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає
визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у
тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи
(частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Закон
№ 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності
Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак
можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства
передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено
у статті 7 цього Кодексу.
Відповідно
до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України
судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на
час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Водночас
Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що в разі скасування судових рішень
із закриттям провадження у цій справі позивач буде змушений знову звернутися до
суду тієї ж самої юрисдикції. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає
можливим визначити юрисдикцію у цій справі виходячи з процесуального
законодавства, чинного на час касаційного розгляду, тобто застосувати норми
Кодексу України з процедур банкрутства.
Частина
друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному
господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
Таким
чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду
справи Великою Палатою Верховного Суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною
в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно
господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в
межах цієї справи.
Така
правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним
у її постановах від 15 січня 2020 року у справі №
607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у
справі № 50/311-б (провадження №
12-143гс19).
ВИСНОВОК: З набранням чинності Кодексом України з
процедур банкрутства розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у
справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом,
у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Матеріал по темі: «Банкрутство, як підстава для звільнення від сплати судового збору»
Теги:
банкрутство, ліквідація, КУзПБ, кодекс з питань банкрутства, судова юрисдикція,
юрисдикційна підсудність, майнові спори з боржником, витребування майна,
кредитори, судова практика, Адвокат Морозов
