Адвокат Морозов (судовий захист)
Коло осіб, судова практика Верховного суду, підстави
та особливості усунення спадкоємців від права на спадкування за законом
02 лютого 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
752/151/23, провадження № 61-15837св23 (ЄДРСРУ № 116731940) досліджував
питання щодо кола осіб, судової практики Верховного суду, підстав та
особливостей усунення від права на спадкування за законом.
Згідно зі
статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків
(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу
спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218
ЦК України).
Статтею 1220 ЦК
України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день,
з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Відповідно до
статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або
відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення
заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи,
визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частки у
спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267
ЦК України).
Статтею 1261 ЦК
України передбачено, що в першу чергу
право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за
життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його
пережив, та батьки.
Спадкоємець за
заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу
відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Спадкоємець,
який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав
постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених
пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого
самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК
України).
Відповідно до
абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування
за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші
особи, які ухилялися від виконання
обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК
України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за
законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги
спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у
безпорадному стані.
(!!!) Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК
України стосується особи, яка
зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення
особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших
спадкоємців або територіальної громади).
Правило частини
п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й
тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
Висновки
Верховного суду щодо застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України
свідчать, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності
таких умов:
1) ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві
при наявності у нього можливості її надання;
2) перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в
допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у
справі № 756/11676/16-ц (провадження
№ 61-34600св18), від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 (провадження № 61-37615св18)).
У постановах
Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18),
від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня
2020 року у справі №
133/1625/18 (провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції
зазначив, що при вирішенні таких спорів підлягають
з`ясуванню судом питання: 1) чи потребував спадкодавець допомоги від
спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, 2) чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну
змогу надавати таку допомогу.
У постановах
Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та
від 04 липня 2018 року у справі №
404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) сформульовано висновок, що
ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги,
полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від
обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення
пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала
можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою
вини.
(!) При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння
нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для
існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання
такою особою встановленого законом обов`язку.
Верховний Суд у
постанові від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 200/21452/15-ц (провадження
№ 61-18578св18) зазначив, що безпорадним
станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа
неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби коли вона не може самостійно
забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та
піклування; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних
документах.
ВИСНОВОК: Таким чином, суд при вирішенні спору про усунення
особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від
надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в
безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу
спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи
від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних
діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити
підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення,
пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала
можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Матеріал по темі: «Зміна черговості спадкування за
законом та підстави усунення від спадкування»
Теги: спадок, усунення від права на спадкування,
спадкоємець, спадкодавець, заповіт, спадкоємці, черга, право на спадок, судова
практика, Адвокат Морозов
