Верховний суд: платник
податків має право оскаржувати процедурні порушення податкової перевірки
(наказ), навіть після допуску фіскальних органів до перевірки
21
лютого 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо
податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 826/17123/18,
адміністративне провадження №К/9901/25669/19 (ЄДРСРУ № 87929522) досліджував
вкрай важливе питання: «Допуск
посадових осіб контролюючого органу до перевірки невілює наслідки процедурних
порушень так або ні?»
Суть справи: Можливість оскарження прийнятого за
наслідками проведеної документальної виїзної позапланової перевірки податкового
повідомлення-рішення з підстав допущених контролюючим органом процедурних
порушень при призначенні та проведенні такої перевірки, зокрема у разі якщо
допуск до перевірки відбувся.
Верховний
Суд в постановах від 13 березня 2018 року (справа №
804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №
826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16),
від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15),
від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15)
висловив правову позицію, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт
господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її
призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного
здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки
нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом
при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Відповідно
до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають
право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників
податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення
процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові
та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися
Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими
законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та
охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій
(підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава
8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені
контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема,
встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних
перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При
цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки
при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для
платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу
між публічними і приватними інтересами.
Допуск
посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної
планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього
Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у
порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт
78.5 статті 78 ПК України).
Стаття
81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих
органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами
першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові
особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної
виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення,
визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках,
визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення
на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування
контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки,
найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи
- платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого
проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична),
підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової
(службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому
випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або
уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого
органу;
копії
наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування
контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по
батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі
проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого
проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична
перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата
початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його
заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою
контролюючого органу;
службового
посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже,
у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення
документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за
сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення
(правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК
України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового
посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки
(формальна підстава).
При
цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі
непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику
податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому
представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих
документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням
вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових
(службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або
фактичної перевірки.
Відмова
платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його
представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від
допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього
пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі
змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки,
коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб
контролюючого органу до перевірки:
-
непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику
податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81
ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового
посвідчення);
-
оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті
81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом
з тим, недопуск посадових
осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком
платника податків, а тому реалізація права на судовий захист
своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою
своїх прав на їх позасудовий захист.
Положення
статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
При
цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право
на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України,
відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,
звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи
бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або
законні інтереси.
Завданням
адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів
владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з
позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям
суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити
його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень
суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
З
урахуванням наведеного судова палата в цій справі відступає від висновків про
застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на
етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про
необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на
захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що
допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених
контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної
виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від
13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №
826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019
року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15)
тощо.
Водночас,
судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових
платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок: «незалежно від прийнятого
платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки,
оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у
вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не
позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог
законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють
протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким
підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу
чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність
рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки
підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
ВИСНОВОК: Оскаржуючи наслідки проведеної
контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на
порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким
судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або
іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Матеріал по темі: «Доцільність оскарження наказу про проведення податкової перевірки»
Теги:
налоговая проверка, податкова перевірка, наказ про проведення податкової
перевірки, не допуск проверяющего, приказ на проведение налоговой проверки,
оскарження наказу, направление, повідомлення платника податків, обжалование
приказа налоговой, ДФС, НУР, ППР, Адвокат Морозов
