Смерть сторони до ухвалення рішення (судом першої інстанції)

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Велика Палата Верховного Суду: наслідки смерті сторони судового провадження до ухвалення рішення (судом першої інстанції)

13 травня 2026 року в рамках справи № 367/8835/16, провадження № 14-50цс25 (ЄДРСРУ № 136784631) досліджувала питання щодо наслідків смерті сторони судового провадження до ухвалення рішення (судом першої інстанції).

Смерть сторони до ухвалення судового рішення утворює відсутність належного суб`єкта, щодо якого суд взагалі міг ухвалити рішення.

Смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність та процесуальну правосуб`єктність. Після смерті особа більше не може бути стороною процесу, не може реалізовувати процесуальні права. Відповідно, суд, ухвалюючи рішення щодо померлого як суб`єкта права, фактично вирішує спір щодо суб`єкта, який на момент ухвалення рішення не існував, рішення ухвалено за відсутності належної сторони, процес фактично відбувся без відповідача, було неможливо реалізувати принцип змагальності та право бути вислуханим.

Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.

ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво суд зобов`язаний зупинити провадження у cправі до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті251 ЦПК України), а якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва суд закриває провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Крім того, після смерті довірителя представництво припиняється, а отже, навіть якщо представник продовжував брати участь у справі, його участь після смерті довірителя не створює належного представництва. Фактично суд розглянув справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Окрім цього, слід вказати, що встановивши що провадження у справі відкрито після смерті позивача/відповідача у справі, то суд повинен закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (01 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 159/2311/23, провадження № 61-1175св25 (ЄДРСРУ № 127050258)).

ВИСНОВОК: Смерть сторони до ухвалення рішення (судом першої інстанції) є самостійною, достатньою і безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо суд ухвалив його щодо померлої особи без залучення правонаступників. 

 

Матеріал по темі: «Наслідки смерті боржника у виконавчому провадженні»

 

 

Теги: закриття цивільного провадження, смерть позивача, смерть відповідача, презумпція невинуватості, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов  

Судовий розгляд, якщо настала смерть сторони до відкриття провадження у справі

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Відкриття та продовження судового розгляду у справі якщо настала смерть сторони до відкриття провадження у справі 

01 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 159/2311/23, провадження № 61-1175св25 (ЄДРСРУ № 127050258) досліджував питання щодо відкриття провадження у справі якщо настала смерть сторони до відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. 

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. 

За змістом правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі №185/998/16-ц (провадження №61-33766сво18) та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18 (провадження №14-35цс20) на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. 

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. 

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України). 

(!) Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). 

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. 

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). 

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. 

Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. 

Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст.55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та після відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. 

Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка до відкриття провадження у справі судом померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст.25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, то провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. 

Крім того, якщо на стадії відкриття провадження у справі у результаті виконання вимог частини першої статті 187 ЦПК України суд встановить, що фізична особа знятий з обліку у відповідному органі реєстрації місця перебування та місця проживання особи у зв`язку із смертю, у відкритті провадження належить відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв`язку з тим, що відповідна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 року у справі № 635/7261/17. 

ВИСНОВОК: Таким чином, встановивши що провадження у справі відкрито після смерті позивача/відповідача у справі, то суд повинен закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

 

  

Матеріал по темі: «Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного»

 

 

 

 

 

Теги: закриття цивільного провадження, смерть позивача, смерть відповідача, презумпція невинуватості, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов 

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється провадження 

05 грудня 2024 року судова палата з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в рамках справи № 760/24337/23, провадження №11-кп/824/3285/2024 (ЄДРСРУ № 123831190) досліджувала питання щодо Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного або обвинуваченого. 

Відповідно до п.5 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. 

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу. 

Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. 

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року в справі № 3-р(II)/2022, принцип презумпції невинуватості діє на всіх етапах кримінального провадження та після його завершення. Він захищає особу від осуду з боку публічної влади, доки її винуватість не буде доведена в законному порядку обвинувальним вироком суду. Лише вирок суду може встановити винуватість, інші акти публічної  влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості. 

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 

ВИСНОВОК: Якщо кримінальне провадження закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК у зв`язку смертю підозрюваного / обвинуваченого  суд не вправі посилатися у своєму рішенні на вказану особу в контексті вчинення нею кримінального правопорушення. Це суперечить принципу презумпції невинуватості й може створити враження про її винуватість, що є неприпустимим (такої ж позиції дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2024 року у справі №369/4157/22 (ЄДРСРУ № 122769423).

 

   

 

Матеріал по темі: «Вчинення злочину неосудною особою»

 

 

 

 

 

Теги: закриття кримінального провадження, смерть підозрюваного, смерть обвинуваченого, презумпція невинуватості, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов