Адвокат Морозов (судебная защита)
Якщо розмір орендної плати за землю
встановлений нижче законодавчо встановленої
межі, орендарю належить сплачувати орендну плату в розмірі,
встановленому законодавством, а не договором.
Про зазначене йде мова в Ухвалі Вищого
адміністративного суду України від 02.06.2016 р. у справі № К/800/34406/15.
Суд вказав, що відповідно до п. 41.1. ст. 41
Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів -
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної
податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і
зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну
політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з
адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної
політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та
митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску
(далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу
України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні,
документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні
перевірки.
Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу
України базою оподаткування податком з плати за землю є: нормативна грошова
оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного
відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок,
нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно до ст. 277 Податкового кодексу України
ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5
відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по
Автономній Республіці Крим або по області.
ВАЖЛИВО: відповідно до п.п. 286.1-286.4 ст. 286 Податкового кодексу України
підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що
реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не
пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного
контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію,
необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб)
самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20
лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за
місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за
формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з
розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації
звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої
декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з
нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної
ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної
грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати
щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання
податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20
календарних днів місяця, що настає за звітним.
За нововідведені земельні ділянки або за
новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову
декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази
оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20
календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Згідно до п.п. 288.1-288.5 ст. 288 Податкового
кодексу України підставою для
нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної
ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого
подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки
орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та
інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін
до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що
настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державно
податкової політики.
Платником орендної плати є орендар земельної
ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та
умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем
(власником) і орендарем.
Розмір
орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не
може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може
перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу
України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам
цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його
моральним засадам.
Правова позиція Верховного Суду України щодо
розгляду аналогічних справ викладена в постанові від 02.12.2014 р. та полягає в
наступному: «законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по
орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір
із визначеним в договорі.».
Таким чином, суд прийшов до висновку, що
оскільки умови договорів не можуть суперечити вимогам чинного законодавства,
незважаючи на наявність змін в укладених договорах оренди, орендарю належить
сплачувати орендну плату в розмірі, встановленому законодавством. При цьому,
законодавством встановлена гранична межа річної суми платежу по орендній платі
за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в
договорі.
До речі, правовою позицією в постанові
Верховного суду України від 03.12.2013
р. по справі № 3-34гс13 передбачено: «Нормативна
грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки
земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати».
Більше того, «…законодавча зміна граничного розміру плати за землю є
підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору» (ВСУ від 23.05.2011 р. справа № 7/105-10
(30/234-09)
Теги: орендна плата за землю, граничний
розмір, строк, договір оренди землі, земельна ділянка, податок, контролюючий
орган, ДФС, судова практика, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
