Підстави для розкриття податковому органу інформації, яка містить банківську
таємницю про платника податків
26 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 686/17917/21,
провадження № 61-3447св22 (ЄДРСРУ № 107011600) досліджував питання щодо підстав
та особливостей для розкриття податковому органу інформації, яка містить
банківську таємницю.
Відповідно до
частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського
рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції
та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам.
Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим
особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку,
встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Згідно зі
статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо
діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі
обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам
при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також
визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською
таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі
кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2
частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»
передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить
банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
(!!!) Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є
необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом
господарської діяльності.
Відповідно до
підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають
право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ
Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у
порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та
цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських
рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг
коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки
валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника
про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду)
індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Саме по собі
неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків,
необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх
передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та
іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної
податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК
України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі
доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення
перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої
таємниці.
Примітка: Інформація про залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків
та/або зарахування на рахунки та призначення платежів за такими рахунками
відсутня серед переліку банківської таємниці, яка розкривається банками на
запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову
політику (Лист НБУ від 09.11.2021 р. № 18-0005/105354).
Згідно з
пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити
камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та
фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться
контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку,
встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими
законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3
статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до
платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим
запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої
встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи
функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Статтею 348 ЦПК
України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка
містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути
зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається
розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням
положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів,
які порушено.
Згідно з
частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде
встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську
таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень,
визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
Аналіз указаних
норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору
банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.
Подібні
висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у
справі № 646/3518/19 (провадження №
61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі №
761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021
року у справі № 686/4972/21 (провадження №
61-10767св21).
Органи
державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
(стаття 19 Конституції України).
Отже, у разі,
якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби
із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового
законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними
законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для
задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на
неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених
зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням
відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття
банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена
неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення
документальної перевірки тощо.
Розкриття
банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи
можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається
розкриття інформації, а не її контрагентів.
До схожих
висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 686/17998/21, від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21 (ЄДРСРУ №105011849) , від 29 червня
2022 року у справі № 686/17459/21, від 21
липня 2022 року у справі № 686/17914/21
(ЄДРСРУ №105402292) , від 16 серпня 2022 року у справі №
686/17445/21, від 21 вересня 2022 року у справі №
461/6330/21.
Матеріал по
темі: «Стягнення збитків з керівника підприємства в наслідок
донарахованих податків»
Теги:
банківська таємниця, банківська тайна, відкриття інформації ДПС, рахунок в
банку, розрахунковий рахунок, кількість грошей, гарантування таємниці, обсяг
коштів, стан рахунку, грошові кошти, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
