Адвокат Морозов (судовий захист)
Протиправне (несанкціоноване) списання грошових коштів
з банківського рахунку та судова практика щодо відновлення залишку коштів на
рахунку
04 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 337/6010/23, провадження
№ 61-8907св24 (ЄДРСРУ № 122092312) досліджував питання щодо списання грошових
коштів з банківського рахунку та судова практика щодо відновлення залишку
коштів на рахунку.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за
договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на
рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому
надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу
відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що
банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків
даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо
інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі
несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх
безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком
розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк
повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок
клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані
збитки, якщо інше не встановлено законом.
Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття
та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює
виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів
платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади
функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та
використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного
банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників
платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за
діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг,
порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону
України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти
користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного
засобу.
Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України
«Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати
електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору,
укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного
засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не
розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає
змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація
стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку,
передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати
електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової
інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про
порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою
правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач
зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно
до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не
допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це
законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач
зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну
облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні
операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої
інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб
та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
(!!!) До моменту
повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або
індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних
платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного
інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від
виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються
на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко
визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що
емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або
іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням
платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку,
визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього
Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні
операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя,
крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника
рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої
інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має
право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних
послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання
платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків
(пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, яка є
спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при
здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів
відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на
платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити
всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу
виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного
платіжного засобу.
Лише наявність обставин, які доводять, що користувач
своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або
іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для
його цивільно-правової відповідальності.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду
України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від
23 січня 2018 року у справі №
202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20
листопада 2019 року у справі №
577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за
здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті,
використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні
операції.
При цьому, сам по собі факт коректного вводу вихідних
даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку
користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач
своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду
або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за
відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають
тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною
у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не
є рівними.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду,
викладеними у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у
справі №751/6050/18 зазначив,
що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг,
покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю
сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає
змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності
ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай
є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З
врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися
судом саме на користь такої слабшої сторони. Також Верховний Суд у постанові
від 20 липня 2022 року у справі №
521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми
діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального
ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати
платіжні операції.
(!!!) Сама по собі
відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння
невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків,
відкритих на ім`я позивача, не є підставою для відмови у задоволенні позову
ВИСНОВОК: В разі
недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми
діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або
іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно
виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних
грошових коштів та задовільнити позовні
вимоги щодо відновлення залишку коштів на картковому рахунку.
Матеріал по темі: «Безпідставне списання (викрадення) коштів з
банківського рахунку»
Теги: картковий рахунок, безпідставне списання
коштів, несанкціоноване списання коштів, захист прав споживачів, заблокувати
кредитну картку, снятие денег с карты, зняття готівки з карткового рахунку,
судова практика, Адвокат Морозов
