Порушення кримінального провадження,
допит та вироки у податкових спорах щодо контрагентів платника податку. Тактика
судового захисту та судова практика.
Частиною
п’ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що
при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує
висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У
цьому матеріалі хочу звернути увагу на правові висновки Верховного Суду,
висловлені у постанові від 26.06.2018 у справі №
808/2360/17 (касаційне провадження №К/9901/47560/18, ЄДРСРУ № 74992115
), щодо посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за
ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1
Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків,
обґрунтовано відхилені судом, оскільки вказані докази не містять у собі
встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх
договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або
обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій
між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Така
ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у
справі № 809/1139/17 (адміністративне
провадження №К/9901/40809/18). Верховний Суд наголосив та тому, що доводи
контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником
підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення
господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент
позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою
(засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому
невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у
матеріалах справи копіями первинних документів.
Оскільки
доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента
позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим
органом не було надано, сам
по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента
позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних
господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Аналогічний
висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження №
К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874.
Окрім
цього, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 р. у справі № 802/1853/16-а (ЄДРСРУ № 72486810 ) та від
29.03.18р. у справі № 826/3498/15
(провадження №К/9901/6497/18, ЄДРСРУ № 73081934) висловлена правова
позиція, яка полягає у тому, що сам факт наявності вироків не дає підстав для
автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого
є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового
правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських
операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної
сили.
Окрему
увагу необхідно звернути на Постанову Дніпропетровського апеляційного
адміністративного суду від18 червня 2018 року у справі №
804/7798/16 де колегія вказала нижчевикладене.
За
приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві
є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними
доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як
встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які
містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно
до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна
встановити дійсні обставини справи.
Згідно
з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому
обставини, які мають значення для справи.
Письмовими
доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім
електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору.
ВАЖЛИВО: Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм
дає підстави для висновку, що пояснення
свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок
допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.
Протоколи
допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному
провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не можуть
вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями
свідків, ні як письмовими доказами.
При
цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати
лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.
Теги: порушення кримінального провадження,
кримінальна справа, уголовное дело, допрос директора, допрос контрагента, допит
свідка, приговор суда, вироки у податкових спорах, судова практика, Адвокат
Морозов
