Верховний суд: екологічний податок з обсягів
природного газу на виробничо-технологічні втрати та виробничо-технологічні
витрати за викиди в атмосферне повітря метану
11 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 200/1465/19-а, адміністративне провадження № К/9901/35447/19 (ЄДРСРУ № 105693411) досліджував питання щодо екологічний податок за викиди в атмосферне повітря метану.
Судовою палатою з розгляду справ щодо
податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного
суду у складі Верховного Суду здійснювався касаційний перегляд у справі (№160/8128/18) з подібними правовідносинами та
сформовано висновок про те, що ПК України встановлено обов`язок
сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу
(метану), який належить до вуглеводнів. При нарахуванні екологічного податку
застосовуються методики, затверджені наказом Міністерства палива та
енергетики України від 30 травня 2003 року №264 (зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789) «Про затвердження
методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного
газу під час його транспортування газорозподільними мережами».
Приймаючи рішення у зазначеній справі,
Суд зазначив, що підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено,
що екологічний податок
- загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів
викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин,
розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово
зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів
та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009
року.
Відповідно до підпункту 14.1.57
пункту 14.1 статті 14 ПК України екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж,
що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у
водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу
радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного
обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних
відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.
Підпунктом 240.1.1 пункту 240.1
статті 240 ПК України встановлено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання,
юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність,
бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації,
постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під
час провадження діяльності яких на території України і в межах її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих
речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Правові, економічні та соціальні основи
організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон
України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного
середовища», а правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі
охорони атмосферного повітря визначає Закон України від 16 жовтня 1992
року N 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря».
Так, відповідно до статті 1
Закону «Про охорону атмосферного повітря» забруднююча речовина - речовина хімічного
або біологічного походження, що наявна або надходить в атмосферне повітря і
може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та
стан навколишнього природного середовища.
(!!!) Норми ПК України не встановлюють
виключного переліку забруднюючих речовин, обсяги яких є об`єктом та базою
оподаткування екологічним податком.
З метою встановлення ставок податку за
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами
забруднення перелік окремих забруднюючих речовин встановлений нормою
пункту 243.1 статті 243 ПК, серед яких «вуглеводні» та «тверді речовини».
Перелік забруднюючих речовин, що
об`єднані у зазначених групах, затверджений наказом Міністерства екології
та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року № 104
(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за №
322/6610) «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин»
та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір». До вуглеводнів, згідно з
цим переліком, входить метан. Та обставина, що цей наказ регулював відносини
щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, не змінює
сутність метану як забруднюючої речовини і в цілях справляння екологічного
податку. З набранням чинності ПК України збір за забруднення
навколишнього природного середовища набув інноваційних ознак в розділі VIII
«Екологічний податок», проте не змінив своєї сутності та призначення.
За визначенням статті 1 Закону
України від 12 липня 2001 року N 2665-III «Про нафту і газ» газ - корисна копалина,
яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у
газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури
20 град. C) і є товарною продукцією.
До вуглеводнів належать органічні
речовини, що складаються лише з вуглецю (карбону) та водню (гідрогену). До них
відносять насичені вуглеводні СnН2n+2 (метан, етан тощо), ненасичені СnН2n та
СnН2n2-2.
Отже, метан належить до вуглеводнів і згідно з
додатком ІІ Протоколу про регістри викидів і перенесення забруднювачів від 21
травня 2003 року (ООН; Протокол, Міжнародний документ) метан (CH 4) -
забруднююча речовина.
Сутність виробничо-технологічних витрат
та втрат (нормованих втрат) газу розкрито в методиках, затверджених
наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року
№264 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за
№570/789) «Про затвердження методик визначення питомих втрат та
виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування
газорозподільними мережами».
Так, у розділах 1, 4 Методики
визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його
транспортування газорозподільними мережами виробничо-технологічні втрати газу
визначено як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними
та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних
робіт і поточних ремонтів. Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу -
граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне
функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних
деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім
того, до виробничо-технологічних втрат належить об`єм витоку газу під час
технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів,
обладнання, що використовує газ, і з`єднувальних деталей, який не перевищує
норм, установлених чинними нормативними документами.
Виробничо-технологічні
витрати газу - це газ, що витрачається під час
виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію
новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів
системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого
газорегуляторного обладнання. До виробничо-технологічних витрат газу належать
витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після
капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи
газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо,
а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на
опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання
(розділи 1, 3 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат
природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами).
Таким чином, Верховний Суд у даній
справі дійшов висновку, що платник зобов`язаний сплатити екологічний податок з
обсягів природного газу на виробничо-технологічні (нормовані) втрати та
виробничо-технологічні витрати, оскільки ці обсяги є викидами забруднюючої
речовини (метану) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за ставкою,
встановленою пунктом 243.1 статті 243 ПК України для вуглеводнів.
ВИСНОВОК: Верховний Суд зробив висновок, що ПК України встановлює обов`язок
сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря метану, який
належить до вуглеводнів і є забруднюючою речовиною.
Аналогічна правова позиція висловлена у
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду від 27 січня 2022 року у справі № 400/2638/18,
адміністративне провадження № К/9901/17033/20 (ЄДРСРУ № 103034625).
Матеріал по темі: «Звільнення від сплати екологічного податку в умовах дії воєнного стану»
Теги:
екологічний податок, викиди метану, атмосферне повітря, забруднююча
речовина,природний газ, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
