Зняття арешту з майна
накладеного в рамках кримінального провадження розглядається на підставі
кримінально-процесуального законодавства, навіть за умови, що особа (власник)
не є учасником кримінального провадження, однак є нюанс…
17
жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №461/233/17-ц, провадження № 14-326цс18 (ЄДРСРУ №
77361936) вказала, що зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального
провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним
законодавством порядку.
В
свою чергу 27 березня 2019 року в рамках справи №
202/1452/18, провадження № 14-559цс18 (ЄДРСРУ № 81139238) Велика Палата
Верховного підтвердила раніше сформовану правову позицію та зазначила, що у
разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України,
особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником
кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду
про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства.
І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.
Відповідно
до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному
законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами
права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може
бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є
непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути
застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в
порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування
їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним
відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного
стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може
завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства,
погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно
із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного
судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних,
житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в
порядку іншого судочинства.
Указана
норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи
цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця
можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При
оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана
поведінкою іншої особи.
Порушення,
невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи
до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Отже,
в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких
хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до
інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку
позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно
до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на
території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством
України.
Завданням
кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і
юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття
злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з
тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден
невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).
У
частинах першій-третій статті 170 КПК України у редакції закріплено, що арештом
майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в
силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями
підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно
небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження,
у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід
кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості
відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування
арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього
Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої
накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися
будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Слідчий
суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є
достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині
другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного
позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання
про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання
судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Арешт
може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної
власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді,
цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного,
обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за
шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка
вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших
фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної
особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої
конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Частиною
п'ятою статті 171 КПК України визначено, що клопотання про арешт тимчасово
вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після
вилучення майна, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої воно
вилучено.
Згідно
з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх
захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник
юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при
розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування
арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового
розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт
майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під
час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за
клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного
представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної
особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому
застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
(!!!) Клопотання про скасування арешту майна розглядає
слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про
час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа,
за клопотанням якої було арештовано майно(частина друга статті 174 КПК
України).
Прокурор
одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження
скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд
одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд,
вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема,
у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом,
якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у
виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення
цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя
та четверта статті 174 КПК України).
Зазначені
вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України,
згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для
доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення
порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними
договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на
ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і
свобод, гарантованих цією Конвенцією.
Тобто
чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав
власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження.
Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість
такого захисту у порядку цивільного судочинства.
Такий
висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою
Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28
листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц
(провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-418цс18).
В
той же час, 24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ №
81691819) зазначила наступне.
Згідно
із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ
(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі
інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,
зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно
до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його
здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно
з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення
перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як
зазначалось вище порядок скасування арешту майна, що накладений в межах
кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і
відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Проте,
якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у
кримінальній справі на
підставі положень КПК України 1960 року і при цьому згідно з
пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про
зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до
дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання
чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку
цивільного судочинства.
ВИСНОВОК: Позиція Великої Палати Верховного Суду
стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна накладеного в
рамках кримінального провадження залишається не змінним - розглядається у
встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за
умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження, однак є
єдиний нюанс, а саме якщо арешт на майно було накладено слідчим під час
досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960
року, а не КПК України 2012 р., то спір повинен вирішуватися в порядку
цивільного судочинства.
Матеріал по темі: «Зняття арешту з майна
накладеного в рамках кримінального провадження»
Теги:
оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна, зняття арешту з майна,
клопотання про скасування арешту, накладення арешту, апеляційне оскарження
ухвали слідчого суді, власника, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар