17/05/2019

Визнання векселів такими, що не мають вексельної сили

Адвокат Морозов (судовий захист)

Визнання векселів такими, що не мають вексельної сили у зв’язку із наявністю «дефекту форми».

14 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/12179/17 (ЄДРСРУ № 81725085) досліджував питання щодо визнання векселів такими, що не мають вексельної сили у зв’язку із наявністю «дефекту форми».

Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно з частиною 4 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон):

Простий вексель містить:
(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
(3) зазначення строку платежу;
(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Отже, Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов'язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, пов'язаними виключно з дефектом форми.

З урахуванням зазначеного вище суд вважає, що не може бути підставою для визнання векселів такими, що не мають вексельної сили відсутність наступних реквізитів, а саме:
  •      назва векселедавця, так як вона не є обов'язковим реквізитом простого векселя, оскільки відповідно до вказаної норми обов'язковим реквізитом є підпис особи, яка видає документ;
  •      відсутність повного найменування особи, наказу якої необхідно платити (замість повного найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" зазначено скорочене ТОВ "ХХХ"), оскільки вимогами Уніфікованого закону не встановлено обов'язку зазначення саме повного найменування.
Окрему увагу слід приділити, зазначенню місця, в якому повинен бути здійснений платіж.
Так, Верховний Суд в рамках справи  №904/63/18 (ЄДРСРУ № 81691248) констатує, що вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону). Вимога про платіж, пред`явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред`явленою належним чином.







Теги: вексель, цінні папери, інфляційні втрати, вимога, прострочення виконання зобов’язання,  вексельне зобов'язання, обіг векселів, уніфікований закон, прості векселі, дефект форми, право регресу, судова практика, Адвокат Морозов


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підвищення кваліфікації Адвоката 2024