Адвокат Морозов (судовий захист)
Юрисдикційна підсудність спору щодо рішення про надання дозволу на
розробку проекту землеустрою.
17 жовтня 2018 року Велика Палата
Верховного Суду в рамках справи № 380/624/16-ц,
провадження № 14-301цс18 (ЄДРСРУ № 77361939) досліджувала питання щодо
юрисдикційної підсудності спору відносно рішення суб'єкта владних
повноважень про надання (відмову) дозволу на розробку проекту землеустрою.
Спершу необхідно вказати, що у
резолютивній частині рішення Конституційного суду України від о1 квітня 2010
року № 10-рп/2010 зазначено, що до публічно-правових спорів, на які поширюється
юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи
юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних
повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Позиція Великої Палати Верховного суду в
ряді справ підтримує вищевказане.
Відповідно до пункту 1 частини першої
статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із позовом) суди
розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із
цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно із частиною другою статті 2
Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України, у
редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, якщо не зазначено
інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи
бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини першої
статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт
при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі
законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС
України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові
спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового
вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті
17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на
публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом
владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи
правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми
узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими
визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст
публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція
адміністративних судів.
ВАЖЛИВО: Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи
юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування,
їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності
рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними
під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом
установлений інший порядок судового вирішення.
Тобто, визначальною ознакою справи
адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору,
у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і
який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених
функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм
вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає
зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один
з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські
функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи
юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах
публічно-правових відносин.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична
рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи
немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати
приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права
певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для
сфери приватноправових відносин.
Частиною першою статті 116 Земельного
кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають
права власності та права користування земельними ділянками із земель державної
або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за
результатами аукціону.
Положеннями статті 123 ЗК України
визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення
на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа,
зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної
або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення,
звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного
органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або
користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або
орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк
розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК
України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в
порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України
підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів
та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із
землеустрою або містобудівній документації.
За приписами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у
висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, має бути надано
вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим
проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї
статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було
наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші
недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на
погодження.
Таким чином, статтею 186-1 ЗК України
передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути
прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього
проекту або про відмову в його затвердженні.
(!!!) З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права
власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно -
починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який
оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу
державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та
завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або
користування.
Рішення про надання дозволу на розробку
проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування
на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи
невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не
являється правовстановлюючим актом.
Відтак - правовідносини, пов'язані з
прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення
приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань
осіб.
ВИСНОВОК: Так, як при прийнятті такого рішення орган державної влади виконує
дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових
відносинах, тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту
землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи
відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.
Аналогічні висновки Великої Палати
Верховного Суду викладені у подібних справах, зокрема у постановах:
від 21 березня 2018 року у справі №
536/233/16-ц, від 30.05.2018 р. у справі №
826/5737/16 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17.
P.s. Існує також і «окрема думка», що
подібні спори повинні розглядатися за правилами цивільного/господарського
судочинства.
З рішення Конституційного суду України
від о1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 вбачається, що органи місцевого
самоврядування у будь-яких земельних відносинах завжди діють як суб'єкти
владних повноважень, а відтак і будь-які земельні спори за участі органів
місцевого самоврядування є публічно-правовими спорами за участі суб'єктів
владних повноважень і мають розглядатися в порядку адміністративного
судочинства (якщо не виникло право цивільне, причому тільки речове).
Однак, земельні відносини поділяються на
публічні і приватні. Відповідно і спори з таких відносин можуть бути як
публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими) ( 21
березня 2018 року, справа № 536/233/16-ц, провадження № 14-5зц18, Окрема думка
суддів Верховного суду Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Рогач Л.І., Уркевича
В.Ю., ЄДРСРУ № 73727774).
Теги: земельні спори, підсудність спору,
предметна юрисдикція, публічноправові, приватноправові, дозвіл на розробку
проекту землеустрою, користування земельною ділянкою, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар