Змістовно про умови щодо
поновлення процесуальних строків на оскарження судового рішення в
адміністративних провадженнях.
24
травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
П/811/1048/16, адміністративне провадження №К/9901/40531/18 (ЄДРСРУ №
81981653) дуже змістовно висловився щодо умов поновлення процесуальних строків
на оскарження судового рішення.
Статтею
129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх
учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно
до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку,
встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає,
що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її
права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно
з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи,
інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у
визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно
з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні
представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом
шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи
зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Так,
дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання
у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу
верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини
можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не
звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (Постанова Верховного Суду у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року в
рамках справи №822/2337/17).
Законодавче
обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою
спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а
запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у
публічно-правових відносинах.
Тим
більш безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало
законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його
елементі як правова визначеність.
Такої
правової позиції дотримується Верховний Суд, викладеної у постанові від
14.02.2018 у справі №754/9100/14-ц.
Відповідно
до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з
аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати
дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі
обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають
переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між
застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі
«Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми,
що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного
здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають
розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у
справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже,
встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування
учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними
передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних
процесуальних дій.
При
вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які
слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку
інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку
апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з
моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті
апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати
повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут
строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у
публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного
процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки
обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними;
після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору,
відносини стають стабільними.
Тобто
Верховний Суд при прийнятті рішень керується й принципом res judicata, базове
тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі
"Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная
проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України",
від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей
принцип розуміється як елемент принципу
юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного
рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до
виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися
повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів
вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися
виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate
можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні
обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не
обґрунтовано.
Підстави
пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними,
строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та
об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та
унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний
строк подання касаційної скарги.
Отже,
тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження
судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним
законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного
оскарження з поважних причин.
Відповідно
до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти
Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою
різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір
не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Окрему
увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності
причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі
доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача
протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням
до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати
доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли
добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Аналогічна
позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952)
Окремо
необхідно вказати, що довготривала процедура погодження та сплати судового
збору, а тим більше, бездіяльність контролюючого органу щодо звернення до суду
з апеляційною скаргою з наданням доказів сплати судового збору, не може бути
визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як
наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо
остаточного рішення.
Аналогічні
правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у
справі №804/958/17, від 17.10.2018 р. у
справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у
справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у
справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у
справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у
справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч.
5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими при розгляді аналогічних справ.
P.s.
Звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим
порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, а
отже фактично є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у
справі № 210/3915/17 та у постанові від 26
червня 2018 року у справі № 473/653/17.
Матеріал по темі: «Поновлення строків у
зв’язку відсутністю коштів для сплати судового збору», «Поновлення
строку на апеляційне оскарження рішення суду»
Теги:
процесуальні строки, поновлення строків, оскарження судового рішення,
апеляційне оскарження, принцип правової визначеності, res judicate, судова
практика, Адвокат Морозов
