Принцип мовчазної згоди
на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою
24
вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 376/943/17,
адміністративне провадження № К/9901/61245/18 (ЄДРСРУ № 91752534) досліджував
питання щодо принципу мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення
документації із землеустрою.
Суть справи: Міською радою, протягом
місячного терміну з дня реєстрації відповідної заяви, не було надано дозволу на
розробку проекту землеустрою, тому заявник, скористався своїм правом,
передбаченим абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України та замовив розробку проекту
землеустрою земельної ділянки у власність без надання такого дозволу, про що
письмово повідомив міську раду, долучивши до повідомлення договір про виконання
робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Стаття
14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається
і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно
до закону.
Законом,
який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня
2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та
цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно
до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають
права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі
із земель державної і комунальної власності.
Відповідно
до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права
власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за
рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах
їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття
права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у
власність або надання їх у користування.
Безоплатна
передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі
одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах
норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3
ст. 116 ЗК України).
Відповідно
до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні
безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у
межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу
місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у
власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та
її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено
бажане місце розташування земельної ділянки.
В
частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої
влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки
державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень,
визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і
дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого
дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам
законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних
планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою
і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами
десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу
виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної
ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені
до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування
у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду
питання вирішується в судовому порядку.
Тобто,
відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних
ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру,
яка включає такі послідовні стадії:
1)
подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або
органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2)
отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3)
після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з
територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті
186-1 ЗК України;
4)
здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному
земельному кадастрі;
5)
подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні
ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу,
такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз
наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання
земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є
взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді
отримання земельної ділянки у власність.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020
року у справі № 120/1583/19-а (ЄДРСРУ №
90425059).
При
цьому, згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з
дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні
ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених
статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно
у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк
з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки без
надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого
самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт
із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Окрім
цього, відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради
скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з
питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру
у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже,
чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень
змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу
на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань
відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на
розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту
землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки
останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а
тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
Таким
чином, абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної
згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою,
оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої
протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення
проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту
відведення земельної ділянки.
Аналогічний
правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду 28 листопада 2019 року
у справі №826/18649/15.
Проте,
цією нормою абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право,
а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки без надання такого дозволу (аналогічна правова
позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17)
При
цьому, чинне законодавство не ставить в залежність факт повідомлення про
виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності
підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством
встановлено лише обов`язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої
влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
17
грудня 2018 року Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо
захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в рамках справи №509/4156/15-а, адміністративне провадження
№К/9901/7504/18 (ЄДРСРУ № 78626478) вказав, що положення абзацу 3 частини
сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа
має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без
згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного
строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі.
Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним.
Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення
земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.
Використання
особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без
згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідної ради розглянути
заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
(!!!) Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект
землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у
встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності
відповідного органу.
ВИСНОВОК: Відсутність дозволу органу місцевого
самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки не позбавляє
заявника скористатися правом, передбаченим абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК
України, а саме здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без
отримання дозволу на розробку проекту, якщо такий дозвіл (або вмотивовану
відмову) не отримано на протязі встановленого законодавством строку.
Матеріал по темі: «Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою – підсудність спору»
Теги:
розробка проекту відведення, земельна ділянка, землеустроительный проект,
проект землеустрою, проект відведення земельної ділянки, замовлення проекту,
дозвіл, відмова в наданні дозволу, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Мороов
