Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості та судова практика Верховного суду при стягненні курсової різниці в боргових
зобов’язаннях (позика)
18 жовтня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 754/2449/22,
провадження № 61-13205св22 (ЄДРСРУ № 114389835) досліджував питання щодо
стягнення курсової різниці в боргових зобов’язаннях.
У статті 509 ЦК
України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов`язку.
Відповідно до
статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає
у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,
визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж
роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей
або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір є
обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі
статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику
у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика
вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених
родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його
банківський рахунок.
За статтями
525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Статтею 530 ЦК
України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У постанові від
13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17
(провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі
особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є
гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні
грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в
Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192
ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без
обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина
перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований
законами України.
(!!!) Приписи чинного законодавства, хоч і визначають
національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території
України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша
статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України),
однак не забороняють вираження у
договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення
грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок
грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України
щодо іноземної валюти.
Сторони можуть
визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга
статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в
іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним
курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не
встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина
друга статті 533 ЦК України).
Як укладення,
так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через
іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику
іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи
договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку
ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина
перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову
Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової
кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних
валютних курсах.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено
висновок про те, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні
України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з
боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці,
оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його
виконання.
Отже,
позикодавець, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України,
погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а
боржником виконувалось судове рішення про стягнення такої заборгованості, не
має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у
національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Таким
чином, на стадії виконання рішення суду
позивач має право лише на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, а
не на зміну попереднього рішення в частині збільшення стягнутої судом суми
боргу внаслідок зміни курсу валют під час виконання попереднього рішення, адже
такий підхід є порушенням принципу юридичної визначеності.
Окрім цього,
передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має
компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту
майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У частині
другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від
простроченої суми за весь час прострочення.
Тому, при
обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у
договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Аналогічний
правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16
січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Відповідно до
Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до
Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм
на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні
положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України,
2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період
дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після
його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання
грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було
надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),
позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього
Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця)
неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф,
пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані
включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове
виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем
(позикодавцем).
ВИСНОВОК: Отже,
позикодавець, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України,
погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а
боржником виконувалось судове рішення про стягнення такої заборгованості, не
має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у
національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Аналогічна
правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року
в рамках справи № 727/1657/16-ц, провадження
№ 61-20851св18 (ЄДРСРУ № 79806101).
Матеріал по
темі: «Курсова різниця - упущена вигода?»
Теги: курсова різниця, упущена вигода, відшкодування збитків, розмір доходів, позика, коливання курсу
валют, національна валюта, відшкодування шкоди, судова практика, Адвокат
Морозов
