Адвокат Морозов (судовий захист)
Право на оскарження
рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови
в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним
органом рішення.
Згідно
з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Статтею
54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль
правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і
зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом
перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
Згідно
з частиною першою статті 51, частиною
першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість
товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом
відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів
здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування
товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього
Кодексу та цією главою.
Відповідно
до статей 49, 50 Митного кодексу України
митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є
вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні,
що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну
вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Як
встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України,
декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у
тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному
органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися
на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або
наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно
до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної
вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до
митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний
наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може
бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього
Кодексу.
Відповідно
до частини 10 ст. 58 Митного Кодексу України при визначенні митної вартості до
ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари,
додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до
ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1)
витрати, понесені покупцем:
а)
комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є
платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом
його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б)
вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки,
що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в)
вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із
пакуванням;
2)
належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо
вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими
цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажом на експорт в
Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті:
а)
сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо,
які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б)
інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у
процесі виробництва оцінюваних товарів;
в)
матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні
матеріали, паливо тощо);
г)
інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення,
ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для
виробництва оцінюваних товарів;
3)
роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які
покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних
товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена
або підлягає сплаті.
4)
відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що
оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України,
яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5)
витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого
місця ввезення на митну територію України;
6)
витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані
з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну
територію України;
7)
витрати на страхування цих товарів.
При
визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає
сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені
у цій статті (ч.11 ст. 58 МК).
Згідно
з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу
України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною
декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену
митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів,
зокрема, є:
1. декларація митної вартості
та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на
підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2. зовнішньоекономічний
договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі
їх наявності;
3. рахунок-фактура (інвойс)
або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4. якщо рахунок сплачено -
банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5. за наявності - інші
платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та
містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно
до частини 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної
вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення
митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення
заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).
Відповідно
до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час
здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів
зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним
особою митної вартості товарів шляхом перевірки:
1)
числового значення заявленої митної вартості;
2)
наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові
значення складових митної вартості товарів;
3)
наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена
або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно
до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі
якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або
не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної
вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або
підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову
вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності)
додаткові документи:
1)
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,
контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2)
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі
платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3)
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням
умов договору (угоди, контракту);
4)
виписку з бухгалтерської документації;
5)
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та
є умовою продажу оцінюваних товарів;
6)
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7)
копію митної декларації країни відправлення;
8)
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені
спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових
організацій про вартість товару або сировини.
Декларант
або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у
них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина
4 статті 53 МК України).
Аналіз
приведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи
мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної
вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, а
зокрема шляхом витребування додаткових документів на підтвердження
задекларованої митної вартості, який може мати місце тільки у випадках якщо
подані декларантом документи (за переліком визначеним ч.2 ст. 53 МК України):
-
містять розбіжності (такі розбіжності впливають на числові значення митної
вартості);
-
не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної
вартості товарів;
-
не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті
за ці товари.
Такі
сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою
поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів,
невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному
огляду цих товарів, тощо.
Разом
з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись
у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені
статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може
бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді,
коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не
спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Пунктом
2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під
час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів
зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову
інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути
визнана.
Вказана
норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з
недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які в свою чергу
перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів
за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання
додаткових документів.
Відтак,
з аналізу ч. 1 ст. 55 та частини 6 ст. 54 МК України слідує, що правовою
підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є наявність у
митного органу обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено *неповні
та/або *недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі
*невірно визначено митну вартість товарів, у випадках:
1)
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної
вартості;
2)
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з
переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК;
3)
відсутності у документах, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК
відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості
товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті
за ці товари;
4)
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу
визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу
(іменованої -Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну
територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх
застосування);
5)
надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної
інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої
митної вартості.
Посилання відповідача на обставини щодо спрацювання
даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є
правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної
вартості.
Приймаючи
рішення про коригування митної вартості відповідач повинен зазначити про
наявність підстав, перелічених у ч. 1 ст.55 МК України та обґрунтувати
причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за
документами наданими позивачем до митного оформлення.
Митним
органом не враховано, що вартість транспортного засобу (відповідного року
випуску) залежить від звітного періоду ввезення його на територію України,
адже фактична кількість років перебування транспортного
засобу в експлуатації на час придбання та ввезення на територію України
безпосередньо впливає на його вартість.
На
необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування
митної вартості вказав також Верховний суд у постановах від 23.04.2019
року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого
2019 р у справі № 808/454/18.
Окремо
необхідно акцентувати увагу на рішенні Восьмого апеляційного адміністративного
суду від 09 вересня 2019 року у справі №
857/6414/19 (ЄДРСРУ № 84133728), яким проаналізовано всі вищевикладені
норми право та зазначено, що національним законодавства не передбачено чіткої та
передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на
захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної
вартості постановленого з порушенням закону) у випадку якщо про обставини щодо
порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу
оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності) який здійснено після випуску товарів
у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної
вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Як
наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як
Верховного Суду України так і новоутвореного Верховного суду, а зокрема: від 24
січня 2019 року у справі №821/1697/17,
від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17,
09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17,
від 30.10.2018 по справі №816/2396/17
серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний
Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску
товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний
обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням
митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної
вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення
закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом
визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає
право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання
протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно
від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під
гарантію» чи «за новою декларацією» і лише в поодинокому випадку Верховний
Суд вказав на неможливість такого оскарження. Натомість численними судовими
рішеннями винесеними як до прийняття вказаного одиничного рішення та і після
його Верховний суд здійснює захист порушеного права декларанта не залежно від
обраного ним способу випуску товарів у вільний обіг «під гарантію» чи «за
новою декларацією».
За
наведених обставин, приведені у постанові Верховного Суду від
30.10.2018 по справі №816/2396/17
(адміністративне провадження №К/9901/61818/18) висновки з приводу неможливості
захисту порушеного права декларанта шляхом визнання протиправним та скасування
рішення про коригування митної вартості у зв`язку з відсутністю спору є
такими, що не ґрунтуються на вимогах «Закону».
Оскільки
норми національного законодавства не містять чіткої та передбачуваної
норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження ним до суду рішення
митного органу про коригування митної вартості та захисту його порушеного права
у разі виявлення декларантом обставин щодо порушення його права після правового
аналізу винесеного митним органом рішення, вчинення дії (бездіяльності)
які йому передували (в продовж строку визначеного ч.2 ст. 122 КАС
України) після випуску в товару у вільний обіг не «під
гарантію», а шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості,
визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Відповідно
до змісту частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність
рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних
повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу
оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито
всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але
вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи
вимоги вказаної норми, повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження
інших підстав невизнання заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були
зазначені в його рішенні про коригування митної вартості, не може бути причиною
виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки
під час здійснення митного оформлення товару та прийняття рішення про
коригування митної вартості вони не були заявлені.
Отже,
доводи контролюючого органу, які не покладенні в основу прийнятого рішення, не
можуть бути доказами в адміністративній справі, а тому не повинні братися судом
до уваги.
Аналогічна
позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17 та від 13 вересня 2019 року у справі
№ 813/4202/16, адміністративне провадження
№К/9901/16330/18 (ЄДРСРУ № 84228812).
ВИСНОВОК: Норми національного законодавства не
містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження
рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови
в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом
рішення, а доводи контролюючого органу не покладені в основу спірного рішення
не є належними доказами в рамках судового розгляду, а тому не повинні
прийматися судом до уваги.
Теги:
митне оформлення товарів, витребування додаткових документів, сумніви у
вартості товарів, сумніви митниці, розмитнення авто, переміщення авто через
кордон, коригування митної вартості, декларація товару, достовірність
інформації, растаможка авто, картка відмови, метод визначення митної вартості,
судова практика, Адвокат Морозов
