Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: відмова в
реєстрації місця проживання в садовому (дачному) будинку протиправна!!!
10
жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
2340/4673/18, адміністративне провадження № К/9901/18913/19 (ЄДРСРУ №
84855623) досліджував питання щодо правової можливості реєстрації місця
проживання в садовому будинку.
Суть справи: На думку Управління з питань державної реєстрації
садовий будинок не є житловим приміщенням, призначеним для постійного
користування, у зв`язку з чим, доводи заявника про право на реєстрацію місця
проживання в садовому будинку є необґрунтованими.
Відповідно
до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно
ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за
яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність
або взяти в оренду.
Статтею
2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини й
основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в
Конвенції та в Першому протоколі до неї від 16 вересня 1963 року, що
ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, установлено,
що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право
вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен
є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На
здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що
передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної
чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання
злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших
осіб.
Відносини,
пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні,
урегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон №
1382-IV).
Відповідно
до ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-IV передбачено, що вільний вибір місця проживання
чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без
громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на
вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи
перебувати.
Місце проживання - це житло, розташоване на території
адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також
спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та
соціального захисту, військові частини.
Згідно
ч. 1, 3 ст. 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа
без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані
протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання
та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Для
реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через
центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого
вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного
віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату
адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в
житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі,
закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у
військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий
квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на
військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Статтею
9-1 Закону № 1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або
знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим
Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться
недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації
або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи
зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній
причин відмови.
Відповідно
до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі
- ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає
постійно або тимчасово.
Згідно
ч. 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом
фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені
та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно
до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X
(далі - ЖК УРСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що
знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий
фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать
державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших
будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім
об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський
житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам
(фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків),
квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний
житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні
(одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх
форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують
соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До
житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним
та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям.
Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до
цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового
фонду.
До
житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для
торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Аналіз
наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація
місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.
Житлом,
у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше
жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового
проживання в них.
Отже,
для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають
відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного
проживання в них.
Підставою
для відмови позивачу у проведенні реєстрації місця проживання відповідачем
визначено те, що будинок, у якому позивач просить зареєструвати своє місце
проживання, є садовим будинком і не належить до житлового фонду, а тому
зазначений садовий будинок не призначений для постійного проживання, у зв`язку
з чим, зареєструвати позивача за цією адресою не є можливим.
Слід
відмітити, що відповідно до п. 2 Порядку переведення дачних і садових будинків,
що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затвердженого ПКМУ
від 29 квітня 2015 р. № 321 «Про затвердження Порядку переведення дачних і
садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки»
переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним
нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого
самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та
садівничі товариства пов’язані адміністративно або територіально.
Для
переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його
власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого
органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді
виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган)
заяву, до якої додаються: - копія документа про право власності на дачний чи
садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; - письмова згода
співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; - звіт про
проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його
відповідність державним будівельним нормам.
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що садовий будинок відповідає вимогам
державних будівельних норм та згідно відомостей, які містяться в технічному
паспорті - складається з коридору, кухні-їдальні, кімнат, санвузлів, кабінету,
топочної, холу, гардеробу. Відтак, садовий будинок придатний для експлуатації
та проживання в ньому людей.
Водночас,
суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно
до ЖК УРСР садовий будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до
житлового фонду.
Верховний
суд погоджується з такими висновками судів та не вбачає підстав для
відступлення від них, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного
законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Доводи
касаційної скарги з посиланням на положення державних будівельних норм,
відповідно до яких для садових будинків установлюються інші нормативні вимоги
до зовнішніх конструкцій, інженерного устаткування, що не відповідають
аналогічним нормативним вимогам до житлових будинків, зазначених висновків Суду
не спростовують.
Верховний
Суд зазначає, що відмінність
будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що
застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими
будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує
їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового
будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове
обладнання чи комунікації.
Крім
цього, Суд враховує, що чинне законодавство не виключає можливості переведення
садових будинків у статус житлових.
Законом
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця
проживання» від 02 вересня 2014 № 1673-VII, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1
«Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни
<…> мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають
державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Отже,
факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що
відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не
спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.
Відтак,
Суд погоджується з висновками судів, що відмова відповідача зареєструвати місце
проживання позивача за адресою, визначеному позивачем - не ґрунтувалася на
вимогах закону.
ВИСНОВОК: Реєстрація за адресою житла фізичної
особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується з
вимогами діючого законодавства.
Теги:
реєстрація в садовому будинку, реєстрація на дачі, прописка на дачі,
місце проживання в садовому будинку, реєстрація місця проживання, прописка,
судова практика, Адвокат Морозов
