Право власності у набувача транспортного засобу за договором виникає з
моменту державної реєстрації або з моменту його приймання-передачі або з іншого
моменту встановленого в договорі
01 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
в рамках справи № 911/1278/20 (ЄДРСРУ №
107215857) досліджував питання щодо
В даній справі
судом встановлено, що системний аналіз положень статей 317, 319, 321 ЦК
України, статті 34 Закону України «Про дорожній рух», Порядку № 8 свідчить про
те, що такі правові норми визначають не відмінний від статті 334 ЦК України
момент виникнення у особи права власності на транспортний засіб, а лише
обов`язок власника (тобто, особи яке вже набула майнові права на вказаний
об`єкт) здійснити його реєстрацію.
З урахуванням
наведеного суди дійшли висновку про те, що непроведення відомчої реєстрації
придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення у
останнього права власності на спірні авто, адже така реєстрація проводиться
особою, що є власником майна, тобто відомча реєстрація є похідною від права
власності особи та не проведення такої реєстрації не може свідчити про не
набуття права власності на майно.
Верховний Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
розглядаючи справу № 683/2694/16-ц
(провадження № 61-17988св18) про визнання права власності на автомобіль та
зняття арешту, аналізуючи, зокрема, положення статей 328, 334 ЦК України та
статті 34 Закону України «Про дорожній рух», виклав правовий висновок про те,
що сам по собі договір купівлі-продажу транспортного засобу, вчинений у
простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації
транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових
наслідків у виді переходу права власності від продавця до покупця.
Підсумовуючи
наведене, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду, викладені вище висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду, слід розуміти (читати) так, що право
власності у набувача транспортного засобу за договором виникає з моменту
державної реєстрації, перереєстрації у встановленому законом порядку такого
транспортного засобу, а не з моменту його приймання-передачі або з іншого
моменту, встановленого в договорі.
Втім, Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із
зазначеним висновком та вважає за необхідне відступити від нього, виходячи із
такого.
Правове
регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів,
здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень
про договір. Спеціальні правила закріплені у відповідних положеннях Закону
України «Про дорожній рух».
Так, Закон
України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху
з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних
умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до
положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, чинній на час
укладення договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів від 01.08.2016
№ ПК-01/08-16) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні
комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для
здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням
ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу,
оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік
зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані
транспортні засоби та їх власників.
Державній
реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній
мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі,
автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та
напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та
мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна
реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів,
марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них,
мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються
територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок
здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів
визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку
зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони
зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові
системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є
складовою частиною Єдиного державного реєстру.
Власники
транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах,
зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби
протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних
засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних
документів.
На транспортні
засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких
затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які
відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків
реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів
здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений
обов`язок щодо їх реєстрації.
Єдині зразки
державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються
за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.
Власники
транспортних засобів, зареєстрованих територіальними органами Міністерства
внутрішніх справ України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється
за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.
На виконання
наведених положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» Кабінетом
Міністрів України затверджено, зокрема, Порядок № 8.
Відповідно до
положень пунктів 1, 3, 6, 7, 11 цього Порядку № 8 ним визначається процедура
відомчої реєстрації (далі - реєстрація) та ведення обліку великотоннажних та
інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на
вулично-дорожній мережі загального користування.
Реєстрація,
перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з нього
технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами
Держпраці.
Юридичні і
фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що
перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних
транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або
уповноважені ними особи (далі - власники) зобов`язані зареєструвати зазначені
транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших
законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на
територію України.
Технологічний
транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за
місцезнаходженням органу управління юридичної особи, а той, що належить
фізичній особі, за місцем проживання або перебування фізичної особи.
Допускається реєстрація технологічного транспортного засобу за місцем його
експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або
оренді юридичної чи фізичної особи.
Правомірність
придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і
агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь-якими
з наведених документів, зокрема: договором купівлі-продажу, міни, дарування,
лізингу, позички, застави, біржовою угодою, договором про спільне володіння,
користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій
власності; договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між
сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та
доручення на право керування і використання цього транспортного засобу.
Таким чином,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов
висновку, що положеннями статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та
вказаного вище Порядку № 8 регулюються та встановлюються обов`язки власників
транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах,
зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу
тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних
органах не впливає на набуття особою права власності на нього.
(!!!) Нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу
не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.
Відповідно до
статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)
передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і
сплатити за нього певну грошову суму.
Правовий аналіз
вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який
підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу
транспортного засобу.
За таких
обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 911/1278/20 на розгляд Великої Палати Верховного
Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування
положень статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про
дорожній рух» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного
Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц
(провадження № 61-17988св18), стосовно того, що право власності на транспортні
засоби виникає з моменту реєстрації, перереєстрації у встановленому законом
порядку, а не з моменту їх приймання-передачі або з іншого моменту,
встановленого в договорі. На думку колегії суддів, застосовуючи положення
статей 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», слід
вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах
не впливає на набуття особою права власності на нього.
Аналогічний
висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в
якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України
«Про дорожній рух», суд зазначив: «… правовстановлюючим документом, який
підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного
засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.
Видане за
результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію
транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та
внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і
його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не
породжує».
Подібні правові
висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух»
викладено Верховним Судом також у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі № 905/1053/18.
Отже, існує
різний підхід Верховного Суду до розуміння та тлумачення положень статті 334 ЦК
України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух» під час розгляду
аналогічних спорів, тому крапку у цьому питанні
повинна поставити Велика палата Верховного суду.
Матеріал по
темі: «Чи можливо зареєструвати транспортний засіб без сплати
податку?»
